За даними Держстату, у 2022-му році через війну Україна втратила 29,1% ВВП. Частина підприємств – наразі в окупації. Ті ж, що перебувають на підконтрольних владі територіях, частково зруйновані, або мають перепони у роботі (через втрату логістичних ланцюгів, проблеми зі світлом, водою та ін). Щоб самостійно підтримувати економіку, Україна потребує масштабного відновлення промисловості. Українські компанії вже зараз намагаються розвивати та модернізувати власне виробництво, але їх ресурс досить обмежений, тому ми гостро потребуємо й іноземних інвестицій. Хто вже ризикнув інвестувати в Україну у розпал війни, та як залучати більше таких інвестицій – читайте далі.
Мабуть, ключовий інвестор з іноземним капіталом у металургії – ArcelorMittal. Умови роботи українських потужностей компанії дуже складні: лінія зіткнення досі перебуває близько, нестабільне електропостачання через російські атаки на енергоінфраструктуру та проблеми з водою через знищення російськими військами Каховської ГЕС. Тим не менш, компанія продовжує вкладати кошти у своє виробництво в Україні. Як розповів ЗМІ гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, у 2022 році підприємство інвестувало у свої потужності $120 млн, а у 2023 році планує вкласти ще $130 млн.
Без затримок продовжується великий проєкт компанії – будівництво хвостосховища «Третя Карта» (комплекс споруд для захоронення відходів виробництва). Як повідомляють в ArcelorMittal, нове хвостосховище будують із використанням сучасних технологій, сертифікованого обладнання та матеріалів. Спеціальний захисний екран із бентонітового матеріалу забезпечить герметичність і повністю виключить проникнення технічної води в підземні водоносні горизонти. Бюджет будівництва вже склав $150 млн. Повністю завершити проєкт планують до кінця 2024 року.
Цікавить інвесторів і видобувна сфера. Зокрема, турецький гігант Onur Group вирішив інвестувати у видобуток графітової руди на Городнявській ділянці Буртинського родовища у Хмельницькій області. У березні компанія отримала відповідний дозвіл Держслужби геології та надр України. За розрахунками, на базі розвіданих запасів цієї ділянки може бути створене потужне підприємство з річною продуктивністю з видобутку і переробки руди в обсязі 1 млн тонн і випуску графітового концентрату в кількості 55,9 тис. тонн.
Розробка родовища може початися через 7–12 місяців від отримання дозволу, тобто вже у 2023-му. Onur Group планує інвестувати у першу фазу розробки родовища приблизно $50 млн.
З інвестиціями у цій сфері є деякі труднощі, але перші домовленості з іноземними партнерами також з’являються. Наприклад, американська компанія Amsted Rail готується до запуску виробництва підшипників та комплектуючих до вагонів у Львові. Розглядають як кооперацію з українськими виробниками, так і будівництво нового заводу у регіоні. Поки компанія шукає територію, складські приміщення одного із заводів у Львівській області, щоб перевезти туди обладнання.
Як зазначено у повідомленні пресслужби, Amsted Rail планує «повернути на ринок України частину залізничних комплектуючих, виробництво яких припинилося через російське вторгнення».
Енергетична галузь одна з найбільш постраждалих від бойових дій. Україна втратила багато потужностей альтернативної генерації, в яку вкладалися, в тому числі, іноземці. Але для деяких з них це не стало перепоною.
Норвезька компанія Scatec розвивала сонячну енергетику в Україні задовго до повномасштабної війни. До 2021 року вона запустила 5 потужних СЕС на Київщині, Черкащині та Миколаївщині. Наразі спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) компанія планує розгортання в Україні блочно-комплектного рішення для генерації та зберігання сонячної енергії Scatec Release. Це допоможе диверсифікувати генерацію в нашій країні.
У відновлювану енергетику інвестує також Onur Group. Зараз підприємство має потужності в 150 МВт та планує розвивати новий проєкт у Закарпатській області. Встановлення вітрогенераторів потужністю 120 МВт обійдеться компанії у $150 млн. Реалізувати цей проєкт планують за два роки.
У квітні 2023-го Німецький фармацевтичний концерн Bayer оголосив про готовність інвестувати в Україну приблизно €60 млн, які підуть на розвиток насінництва. До цього у компанії також заявляли, що вкладуть €35 млн у насіннєвий завод на Житомирщині. В межах нової інвестиційної політики Німеччини компанії, які вкладатимуть кошти в розвиток України, матимуть гарантії від уряду. Bayer став одним з перших, хто оголосив про готовність до таких інвестицій.
Інвестиції у хімпром анонсувала і ще одна німецька компанія – «Henkel». Вишгородський завод компанії, який спеціалізується на виготовленні продукції бізнес-підрозділу «Клейові технології» брендів Сeresit і Metylan, постраждав в ході бойових дій. Але виробництво швидко відновили і на 2023-й запланували інвестувати в модернізацію обладнання та диджиталізацію виробничих процесів €60 тис.
Ірландська компанія Kingspan Group – один із найбільших інвесторів, що прийшли в Україну під час повномасштабного вторгнення РФ. Компанія є світовим лідером у сфері виробництва високотехнологічних енергоефективних будівельних матеріалів. Наразі підприємство розпочинає інвестиційний проєкт обсягом понад $280 млн. Планується будівництво на Львівщині кампусу будівельних технологій, який складатиметься із 6 виробничих зон, включаючи виробництво передових ізоляційних матеріалів та рішень для централізованого опалення. Комплекс буде зосереджений на виробництві будівельної продукції з високою доданою вартістю. Окрім цього, проєктом передбачено створення «зеленого» виробництва з низьким вмістом вуглецю, що матиме позитивний вплив на довкілля. Запуск виробництва планують на 2024 рік.
Німецька компанія-виробник будівельних матеріалів Fixit, попри війну, будує в Україні другий завод. Він буде розташований у Львові. У проєкт будівництва заводу інвестували €5 млн ще до початку російського вторгнення. Зараз компанія Fixit отримала інвестиційну страховку від уряду Німеччини та інвестувала ще додаткові €7 млн. Вже наприкінці 2023 року на території нового заводу у Львові планують виготовляти будівельні матеріали для відновлення зруйнованої інфраструктури в Україні.
Російські атаки зруйнували величезну кількість будівель через що виникло багато будівельного сміття, і можливості його переробки теж зацікавили інвесторів. До прикладу, ізраїльська компанія GreenMix планує побудувати завод з екологічної переробки будівельного сміття на Київщині. Відповідні переговори пройшли у серпні минулого року.
Наприкінці 2022-го швейцарська компанія Nestlé розпочала будівництво нового заводу у Смолигові, що на Волині, для виробництва вермішелі швидкого приготування. Загалом у будівництво заводу збираються інвестувати близько 40 млн французьких франків (понад $6 млн). Почати виготовляти продукцію там планують вже в першому кварталі 2024 року. До слова, цю продукцію постачатимуть як на український ринок, так і на ринки країни Європи.
Частина провідної данської пивоварної групи – Carlsberg Ukraine на початку повномасштабної війни призупинила діяльність своїх підприємств, але згодом відновила роботу потужностей як у Києві, Львові та Запоріжжі. Минулого місяця в компанії заявили, що інвестували 1,5 млрд грн у відкриття нової виробничої лінії на Київському пивоварному заводі, яка дасть змогу збільшити на 80% випуск продукції в банках. Згідно з повідомленням, особливість нової лінії – сучасні технології, повна автоматизація, відповідність вимогам безпеки обслуговуючого персоналу та безпечності продукту, що випускається на ній.
Минулого місяця також стало відомо, що американська тютюнова компанія Philip Morrisінвестує понад $30 млн у запуск нового виробництва на Львівщині. Підготовчі роботи почнуться в липні 2023-го. Компанія очікує, що виробництво буде запущено в першому кварталі 2024 року.
***
Як бачимо, навіть попри війну Україна залучає значні інвестиції від компаній з усього світу. Це й близькі країни-партнери, як то Німеччина чи Туреччина, так і більш відділені: США та Ізраїль. Суми їх інвестицій також різні: від десятків тисяч до сотень мільйонів доларів. Дуже важливо, що більшість компаній-інвесторів мали досвід роботи в Україні до війни та інвестують у розвиток чи розширення вже запущеного виробництва.
Як зазначає керівник аналітичного відділу ІК Concorde Capital Олександр Паращій, присутні в Україні іноземні компанії інвестують в нашу економіку переважно з практичних причин:
«Вони заробляють кошти, але при цьому дуже обмежені у можливостях вивести їх за кордон, як до слова, і українські компанії. Тому іноземні підприємства і намагаються інвестувати їх в Україні. Якщо вони працюють на нашому ринку, то розуміють, що у нас відбувається, специфіку роботи та безпекові ризики. Відповідно, дуже багато компаній, що працюють в Україні, але належать іноземним бізнесам зараз інвестують у своє відновлення та розвиток», – зазначає аналітик.
Окрім того, з його слів, до інвестицій наразі спонукає й відносно висока інфляція. На практиці вкласти кошти у виробництво, навіть з ризиками, вигідніше, ніж спостерігати за їх знеціненням. Фактично, наразі інвестори серед двох поганих варіантів збереження коштів обирають менш критичний для себе.
Такі інвестиції від безвиході – це не той шлях, який може привести до динамічного росту ВВП. Для нас важливо, щоб інвестори обирали Україну, як краще місце для отримання прибутку, а не як єдиний варіант уникнення збитків. Та на жаль, поки наш інвестиційний клімат далекий від сприятливого.
Як зазначає у своєму аналітичному матеріалі керівник Центру економічного відновлення, радник прем’єр-міністра України на громадських засадах Кирило Криволап, наша країна не володіє набором правових, економічних, соціальних та культурних інститутів, організацій, механізмів та стимулів, що визначають режим алокації, управління й використання ресурсів та активів.
«Одна з проблем – обмеження на валютні операції. Навіть після останніх обережних кроків НБУ в бік валютної лібералізації, все ще лишаються обмеження на обслуговування боргів, виплату дивідендів тощо. Що означає зменшення можливостей для реінвестування. Не кажучи вже про те, що нові інвестори не заходять в Україну, розуміючи всі потенційні складнощі», – пише експерт.
Також серед перепон інвестиціям він виокремлює: рівень захисту права власності, бюджетно-податкову політику, низький рівень свободи переміщення фінансових ресурсів.
Важливо зауважити, що усувати ці перешкоди не на словах, а на ділі український уряд повинен почати вже на цьому етапі, не чекаючи завершення військових дій. Тоді іноземні інвестори будуть інвестувати розуміючи свої вигоди і будуть надавати перевагу інвестиціям в Україну.
Джерело: https://gmk.center/ua/
