Верховна Рада 12 травня прийняла за основу законопроєкт №5371 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого та середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність».

Законопроєкт розроблено на виконання рішення Національної Ради Реформ при Президентові України від 19 березня 2021 р. громадською організацією «Офіс простих рішень та результатів» спільно з народними депутатами, бізнес-асоціаціями «Українська Рада Бізнесу» та «Союз Українських Підприємців» та за технічної підтримки експертів програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» для врегулювання проблем, які потребують негайного вирішення.

В Україні хочуть послабити вимоги до роботодавців щодо дотримання Кодексу законів про працю (КЗпП). Ті підприємства, на яких працевлаштовано до 250 працівників, матимуть змогу домовлятися з ними про індивідуальні умови роботи, навіть якщо такі погіршуватимуть становище робітника у порівнянні з нормами Кодексу. Індивідуальні умови у договорах можна буде складати також усім підприємцям із працівниками, зарплата яких перевищує 8 мінімалок.

Прихильники ініціативи аргументують необхідність її прийняття тим, що жорсткі вимоги вітчизняного трудового законодавства заважають як розвитку бізнесу, так і побічно порушують права самих працівників – адже підприємці, які не можуть виконати умови КЗпП, уникають офіційного працевлаштування. Лібералізація цієї сфери призведе до виходу з тіні значної частини ринку праці, розраховують автори ідеї.

Противники реформи побоюються, що в тому випадку, якщо законопроєкт стане законом, його норми на практиці призведуть до дискримінації працівників, яким, зважаючи на їхню фактичну нерівноправність стосовно роботодавця, можна буде нав’язати й більш тривалий робочий день, і меншу від гарантованої законом заробітну плату.

Хоча в самому документі зазначається, що при складанні індивідуальних угод повинні враховуватися чинні законодавчі вимоги перед, наприклад, мінімальним рівнем оплати та кількістю відпускних днів на рік.

Важливість законопроєкту

Проєктом Закону передбачається внести зміни й доповнення до:

• Кодексу законів про працю України
• Закону України «Про охорону праці»
• Закону України «Про відпустки»
• Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Загалом прийняття та реалізація норм законопроєкту має:

• сприяти модернізації та приведенню застарілих методів державного регулювання трудових відносин у відповідність до сучасних ринкових умов і особливостей праці;
• зменшити бюрократичне навантаження на роботодавців та створити економічні стимули для детінізації зайнятості.

Водночас варто зауважити, що вкотре, при внесенні змін, не береться до уваги важливість прийняття Кодексу законів про працю в новій редакції.

Перспективні зміни у регулюванні трудових відносин

1. Договірний режим регулювання трудових відносин(ч. 5 ст. 49 Глави ІІІ-Б)

Вводиться для трудових відносин між:

• працівником та роботодавцем, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва з кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше 250 осіб;
• роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого становить на місяць понад 8 розмірів мінімальних заробітних плат.

Договірний режим регулювання трудових відносин (далі договірний режим) – це можливість визначення безпосередньо трудовим договором індивідуальних умов праці працівника. Договірний режим може на добровільних засадах застосовуватися у відносинах між працівниками та роботодавцями, які мають право на його використання.

2. Нові особливості надання щорічних оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати в умовах договірного режиму:

• На прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана на її повну тривалість з урахуванням встановлених Кодексом законів про працю України норм тривалості щорічних відпусток;
• За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо така умова передбачена трудовим договором;
• Заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше першого дня відпустки.

Конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником та роботодавцем.

3. Заробітна плата виплачується не рідше одного разу на місяць (нова ст. 49-7):

• В умовах договірного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці.
• Заробітна плата виплачується працівникам у строки, визначені трудовим договором, але не рідше одного разу на місяць (нова ст. 115).
• За згодою сторін може визначатися розмір заробітної плати працівника в іноземній валюті із зазначенням еквівалента її суми в грошовій одиниці України.

4. Визначається порядок припинення трудового договорув умовах договірного режиму, в т. ч. припинення трудового договору з ініціативи роботодавця з виплатою компенсації працівнику (нова ст. 49-8).
5. Встановлення вимоги щодо ведення і надання суб’єктами господарювання документів з питань, які врегульовані трудовим договором, не допускається(нова ст. 49-5).

Отже, прямої вимоги щодо ведення документації з питань, які врегульовані трудовим договором, суб’єктами господарювання законодавством не передбачено.

6. Договірний режим не поширюється на трудові відносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права(нова ст. 49-5).
7. Повноваження профспілки звужуються, тим самим спрощуються процедури.

Уточнюється порядок здійснення окремих повноважень виборним органом первинної профспілкової організації в умовах договірного режиму (ст. 38). Наприклад, згода виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві профспілки, не вимагається, якщо така умова передбачена трудовим договором.

8. Основні регулюючі функції, істотні умови та порядок укладення трудового договору в умовах договірного режиму визначаються (нова ст. 49-6):

• За взаємною згодою працівника та роботодавця може укладатись безстроковий або строковий трудовий договір.
• Умови договору встановлюються з додержанням прав і гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

9. Погіршення істотних умов праці

• Роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про погіршення істотних умов праці у спосіб, визначений трудовим договором, не пізніше ніж за два місяці.
• Необхідність повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, що не пов’язана з їх погіршенням, визначається за домовленістю сторін при укладенні трудового договору.
• Передбачається пряма заборона примушування працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди (нова ст. 9).

Джерело: https://ubr.ua