За статистичними даними за 3 квартали 2016 року в економіку залучено 204,5 млрд грн капітальних інвестицій. Це на 16,4% більше ніж за відповідний період минулого року.  Цілком можливо, що за підсумками цього року Україна на кілька пунктів перевершить розмір інвестицій, які надійшли в економіку 2014-го р. (219,4 млрд грн).

Безумовно, це позитивна тенденція. Але при цьому слід враховувати, що питома вага валового нагромадження основного капіталу у ВВП за два квартали 2016 року становить лише 13,2%. Тобто розміри інвестування не досягають того прийнятного навіть мінімального рівня, достатнього для підтримки виробничих потужностей і соціальних об’єктів. А тим більше, їх усе ще недостатньо для базових інновацій і технологічного оновлення економіки (в середньому по економіці  ступінь зносу основних засобів за результатами 2015 року становить 60,1%).

Недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основних фондів, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції, що призводить до подальшого недоінвестування виробництва.

У що вкладають інвестиції?

На сьогодні найбільший обсяг інвестицій надходить в промисловість. У 2016 р. на неї припадає 33,6% внутрішніх та 29,4% іноземних інвестицій в економіку. Проте, це пояснюється ефектом масштабу (часткою вкладу в економіці), а не реальною привабливістю галузі для інвесторів. Про це, зокрема, свідчать середньорічні індекси капітальних інвестицій за галузями.

Перші місця за обсягами залучених внутрішніх та іноземних інвестицій посідають виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів та металургія. Їхні частки на кінець третього кварталу 2016 р. становили відповідно 17% та 11,9% внутрішніх інвестицій, та 18,7% та 39,7% прямих іноземних інвестицій. Проте, на превеликий жаль, незначними є інвестиції в локомотив прогресу – машинобудування, відтворення основних засобів якого формує цикли економічного піднесення.

На будівництво припадає 13,5% капітальних інвестицій, на сільське, лісове та рибне господарство – 14,6%, інформацію та телекомунікації – 4,4%, оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 8,7%, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 7%, державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування– 3,7%.

Якщо аналізувати фактори та чинники, які мали вплив на поточний стан збільшення обсягів капіталовкладень в Україні, важливо проаналізувати їх за джерелами фінансування.

Власні та державні кошти

Найбільшу частку капіталовкладень інвестори здійснюють за рахунок власних коштів – 71,8% (147 млрд грн). Тобто це кошти підприємств та організацій. При цьому динаміка зміни структури джерел говорить про збільшення останніми роками цієї частки. А це в свою чергу фактично свідчить про закритий характер економічного відтворення і високу залежність стану інвестування в країні від прибутку підприємств та організацій, який майже не підкріплений ані державною підтримкою, ані кредитними ресурсами.

Частка залучених та запозичених коштів, а саме кредитів банків і коштів іноземних інвесторів, становила лише 10,3% (14,7 і 6,3 млрд грн відповідно). Переважна більшість кредитів використовувалася для забезпечення поточної діяльності суб’єктів господарювання, а не в інвестиційну діяльність. Це означає, що в Україні банки так і не стали рушійною силою у перерозподілі фінансового ресурсу на інвестиційні цілі.

Третім джерелом є кошти населення на житлове будівництво – 9,7% (19,7 млрд грн). Порівняння з іншими джерелами, які включають також і купівлю цінних паперів на фондовому ринку – 2,3%, свідчить, що домогосподарства інвестують переважно у нерухомість як високоліквідну та відносно надійну сферу економічної діяльності, та одночасно про низьку інвестиційну довіру населення до банківської системи та фондового ринку.

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 5,9% капітальних інвестицій (11,9 млрд грн). В останні роки посилилась тенденція зниження частки видатків державного бюджету на  фінансування капітальних інвестицій в цілому – з 5,7% у 2010 році до 1,1% у 2016 році. Водночас частка за рахунок місцевих бюджетів зросла – з 3,2%  у 2010  до 4,8% у поточному році, що корелюється із загальнодержавною політикою децентралізації, в ході якої разом із повноваженнями передаються на місця й фінансові ресурси.

Іноземні інвестиції

Незначний обсяг коштів іноземних інвесторів також не справляє суттєвого впливу на загальний стан капіталовкладень в Україні. Їхня частка з 2010 року практично не змінювалась і становить у середньому 2% від загального обсягу інвестицій в основний капітал.

Торік в Україну надійшло 3,8 млрд дол США прямих іноземних інвестицій. У 2016 році переважно кошти іноземних інвесторів спрямовувалися у фінансовий сектор та страхову діяльність (у зв’язку із вимогами докапіталізації в банківській системі). Очевидним є те, що не справдились очікування Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо прогнозу залучення ПІІ у 2016 р. в обсязі 5 млрд дол., яку планувалось забезпечити переважно за рахунок програми приватизації.

Водночас значно зменшився відтік інвестиційного капіталу. Так, частка виведених інвестицій у структурі відтоку ПІІ у 2013 році становила 2,85 млрд грн, у 2014 – 1,17, у 2015 – 0,89, а за 3 квартали 2016 – 0,5 млрд дол США.

Тенденції року, що минає

За прогнозами експертів, темпи зростання української економіки, пов’язані з опорою на видобуток і експорт продукції з низькою доданою вартістю, складають до 2% на рік. З такими темпами нам ніколи не стати сильною та розвиненою економікою, а в доповідях, чи рейтингах міжнародних організації ми ще довго будемо  в групі «країн, що розвиваються».

Відповідно до розрахунків ІСЕД, для виходу на рівень нинішнього розвитку країн-сусідів, в десятирічній перспективі потрібно щороку подвоювати ВВП до 2025 році. Це в свою чергу потребує збільшення обсягу капіталовкладень в середньому в 2 рази щорічно. Очевидно, що є нагальною структурна перебудова економіки, орієнтація на вироблення продукції із високою доданою вартістю. За нашими оцінками, у 2017 році Україна потребуватиме капітальних інвестицій на суму 24,8 млрд дол США за рахунок усіх джерел фінансування. При цьому частка інвестицій у ВВП має суттєво збільшитись у 2017 році до 18,9%. Тільки тоді ми зможемо поступово виходити на конкурентний рівень із країнами нашими сусідами.

Проте, як ми бачимо, через брак коштів у бюджетах центральної та регіональних влад, держава практично стоїть осторонь інвестиційних процесів. Недержавні інвестори також володіють обмеженими фондами. Крім цього, варто відзначити й недостатній рівень наявних внутрішніх заощаджень населення. Деякі аналітики стверджують, що на руках у громадян знаходиться близько 100 млрд доларів США, проте можливості для надійного інвестування цих коштів, тим більше для регулярного підживлення економіки, обмежені…

За таких обставин державне регулювання інвестиційної діяльності потрібно спрямувати на пряме управління інвестиціями, а також – на контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами. Держава має стати надійним помічником, а іноді, як наприклад, у державно-приватному партнерстві, й – партнером. Інша, важлива складова – залучені кошти. Банківська система за підтримки держави має забезпечити вливання фінансових ресурсів в економіку. В цьому аспекті актуальними є питання страхування та гарантування інвестицій, і держава на цьому ринку має запровадити чіткі правила гри. Але, наприклад, зволікання з ухваленням законопроекту щодо експортно-кредитного агентства, а також відсутньою чіткої стратегії в державі, а значить і нерозумінням що буде після 2020 року, свідчить про те, що сьогодні, на жаль, саме держава в особі законодавчої та виконавчої гілки влади є основним гальмом у створенні інституційної основи для активізації інвестиційної діяльності.

Стаття опублікована у газеті «День» (№227, 2016 р.)