Національний банк України, Міністерство фінансів України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердили нову Стратегію розвитку фінансового сектору України (далі – Стратегія).

Цей документ встановлює актуальні пріоритети та цілі розвитку фінансового сектору, сфокусовані на спротиві російській агресії та відновленні країни. Його розроблення передбачене Меморандумом про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом.

«Спільні, скоординовані та прозорі дії регуляторів фінансової системи та Фонду гарантування вкладів вкрай важливі для забезпечення фінансової стійкості країни, розширення фінансової інклюзії, доступності і безбар’єрності фінансових послуг, підтримки країни на шляху до перемоги, а також для перетворень з метою відбудови та розвитку економіки України. За будь-яких умов ми хочемо бачити фінансовий сектор України стійким, ефективним, конкурентоспроможним, інтегрованим у міжнародний простір, здатним протистояти викликам, розвиватися та сприяти зростанню української економіки. Цьому сприятиме синергія регуляторів, яка дає нам більший потенціал для розвитку, ніж дії кожного поодинці», – наголосив Голова Національного банку Андрій Пишний.

Стратегія передбачає, що спільні дії регуляторів та Фонду гарантування вкладів у фінансовому секторі будуть спрямовані на досягнення п’яти таких стратегічних цілей:

• макроекономічна стабільність,
• фінансова стабільність,
• фінансова система працює на відновлення країни,
• сучасні фінансові послуги,
• інституційна спроможність регуляторів та ФГВФО.

Передбачені Стратегією заходи умовно поділено на короткострокові заходи, спрямовані на забезпечення стабільності, недопущення погіршення ситуації у фінансовому секторі та економіці загалом, і на середньострокові заходи, що стануть основою майбутньої відбудови та зростання економіки.

Стратегія визначає майбутні пріоритети фінансової системи, до яких належать, зокрема, відновлення, розвиток фінансового сектору та забезпечення безперервності його роботи, поступове згортання надзвичайних пруденційних заходів, діагностика банківських активів, моніторинг та вирішення проблеми непрацюючих кредитів, створення комплексної системи оздоровлення та виведення з ринку неспроможних учасників, запровадження системи раннього реагування на проблемність фінансових установ. За сприятливих і стійких макроекономічних умов передбачається поступова лібералізація фінансових ринків та повернення монетарної політики до режиму інфляційного таргетування з плаваючим обмінним курсом.

Попри війну, Стратегія констатує потребу в продовженні технологічного розвитку фінансових послуг як необхідної передумови для подальшого  розширення фінансової інклюзії та забезпечення кібербезпеки.

Одними з пріоритетних завдань у межах реалізації Стратегії є заходи з відновлення фінансової інфраструктури на деокупованих територіях, забезпечення безбар’єрності та інклюзивності фінансового сектору. «Об’єднання та консолідація зусиль усіх представників фінансового ринку в цьому напрямі дасть можливість розбудувати в Україні максимально безбар’єрну фінансову систему – із зафіксованими стандартами та чіткими підходами до забезпечення доступності та інклюзивності для всіх громадян, зокрема і людей з інвалідністю», – зазначив Голова Національного банку Андрій Пишний.

Особливу увагу в Стратегії приділено імплементації європейського законодавства та кращої світової практики у сферах регулювання та нагляду за фінансовим сектором, урегулювання неплатоспроможності та виведення з ринку учасників фінансових установ. У фокусі уваги – набуття режиму внутрішнього ринку з ЄС у сфері фінансових послуг, адже безумовним спільним пріоритетом усіх учасників, які доєдналися до виконання Стратегії, є рух до вступу України до ЄС.

Оскільки умови війни зумовлюють високу загальну невизначеність, нова Стратегія є безстроковою. Систематично аналізуючи вплив зовнішнього середовища, регулятори та Фонд гарантування вкладів будуть уточнювати спільні плани з досягнення цілей Стратегії та працювати над їх реалізацією стільки часу, скільки потребуватиметься. У зв’язку з цим Стратегія також закріплює короткий перелік ключових індикаторів, важливих у короткостроковій перспективі під час повномасштабної війни, який надалі за потреби буде актуалізовано.