Нікопольський завод Centravis продає нержавіючі труби світовим гігантам – ExxonMobil, BMW, Volkswagen. Понад рік рідне місто компанії інтенсивно обстрілюють росіяни, а 50–70% жителів Нікополя залишили його. Як Centravis зміг зберегти експортний бізнес навіть за таких умов?
Centravis понад 20 років виробляє безшовні нержавіючі труби, які використовують в автопромі, енергетиці, нафтогазовій та авіаіндустрії. Експортує 95% продукції до 46 країн світу. Серед клієнтів – Thyssenkrupp, Alstom, Samsung, ExxonMobil, BMW, Volkswagen. Компанія, за словами Атанасова, входить у першу десятку світових виробників нержавіючих безшовних труб із часткою 4%.
У сегменті труб для автомобільних паливних систем посідає друге місце у світі після шведської Sandvik. Centravis – третя за виторгом компанія Нікополя (попереду Нікопольський завод феросплавів та Interpipe NikoTube). Дохід у 2021 році – €138,9 млн.
Centravis виробляє високоякісні труби на нішовому ринку, каже керівник консалтингової фірми MCI Олександр Сірик. Вартість труб із нержавіючої сталі стартує від €10 000 за т – майже в 10 разів дорожче від вироблених із вуглецевих марок. В Європі, за словами Сірика, виробляти подібну Centravis продукцію у змозі до 10 компаній. Найбільший виробник труб в Україні – Interpipe Віктора Пінчука – виготовляє в десятки разів більше, але з вуглецевої сталі. Centravis ділить із Interpipe потужності реструктуризованого у 2000‑х радянського гіганта – Нікопольського південнотрубного заводу.
Нікополь регулярно зазнає обстрілів із протилежного берега Дніпра, з Енергодара. Відновлення світової економіки після ковідної кризи обіцяло Centravis безхмарне майбутнє, говорить СЕО компанії Юрій Атанасов. На початку 2022‑го він планував збільшити річний обсяг виробництва майже на 10%, до 21 000 т. Проте довелося скоротити виробництво майже на 40%, до 12 000 т. Виторг скоротився на 11%, до €128,2 млн.
На кінець 2022‑го, за даними Дніпровської ОВА, з міста виїхало від 50% до 70% жителів. Персонал Centravis скоротився на 20%, до 1100 співробітників. Як краще захистити завод від обстрілів, Атанасов зрозумів у середині березня, коли підприємство уперше відновило роботу після 24 лютого. «Для того, щоб продовжувати працювати у Нікополі, знадобилися знання з воронкометрії», – говорить він. Ця система дозволяє визначити, звідки прилітає реактивний снаряд, і організувати виробництво так, аби захистити співробітників.
Додатково до наявних бомбосховищ на кожній робочій ділянці облаштували невеликі укриття, в яких можна миттєво сховатися. Попри постійний ризик, залученість робітників заводу у 2022‑му зросла на 12 в.п., до 69%, свідчать дані щорічного внутрішнього опитування. Причина, на думку Атанасова, така: робота дозволяє відволіктися від війни, дістати підтримку колег, дає відчуття дотичності до перемоги.
24 лютого 21 вантажівка з 400 т продукції Centravis рушила в бік західного кордону України. Вантаж прямував у балтійські порти, а далі – морським шляхом до замовників. Менеджмент Centravis ухвалив рішення переорієнтувати експортні поставки з українських на європейські порти за кілька тижнів до російського вторгнення. «До українських портів планували повернутися після того, як небезпека мине», – каже керівниця логістичного управляння компанії Олена Ломака.
Новий маршрут, за її словами, дозволяє витримувати довоєнні строки доставки, втім, вартість логістики зросла вдвічі. Але потрібно переконувати клієнтів у спроможності Centravis забезпечити стабільні відвантаження. «Деякі відмовлялися від контрактів, хтось намагався знайти альтернативних постачальників», – каже Атанасов.
Переважно це стосувалося проєктів у нафтогазовій галузі, каже Атанасов, – вони потребують поставок у точні строки. «Тут ми найбільше втратили», – каже він. Інша ситуація в automotive – сформовані у дистрибуторів дво‑тримісячні запаси комплектовання давали Centravis час адаптуватися до нових умов.
Компанія звузила продуктову лінійку до найбільш маржинальних позицій – інструментальних трубочок діаметром від 6 мм до 26 мм, які використовують у системі подання пального у двигуні, гальмівних системах, шасі тощо.
У лютому 2023‑го Centravis повернувся на довоєнну потужність виробництва. 37% від загального обсягу експорту в 2022 році становили труби загального призначення, 25% – труби для механічної обробки, 24% – труби автомобільного сегмента.
Щоб диверсифікувати ризики, Сentravis налагодив в Ужгороді альтернативне виробництво трубок для паливних систем автомобілів. Інвестиції у нове виробництво – €2,7 млн. Штат – 100 людей, потужність – 10% від можливостей заводу в Нікополі. «Спочатку цей проєкт розглядався як часткова релокація, але зараз це додаткові потужності до основного виробництва»,– каже Атанасов.
План до кінця року – наростити його частку в загальному виробництві до 20% із розрахунком на європейських замовників. Сentravis не припиняє інвестиції в R&D, щорічний бюджет не змінився – близько $500 000. Четверо фахівців відділу працюють над 17 проєктами. У велику війну компанія увійшла практично без резервів, що ускладнює вихід із кризи. «Наш головний виклик – де брати гроші,– говорить Атанасов. – Особливо зараз, коли ми нарощуємо виробництво».
Щоб спробувати залучити капітал на Заході, на початку 2023‑го Сentravis змінив реєстрацію материнської компанії з кіпрської на швейцарську – Centravis Ltd. «Зрозуміли, що відсутність ліквідності може вбити нас швидше за російські ракети», – каже Атанасов.
Джерело: https://forbes.ua/
