Надзвичайний та Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні Радек Матула – про чеський бізнес в Україні, корупційні ризики, інвестиційні плани та допомогу постраждалим від війни.

До 24 лютого 2022 року чеські компанії активно працювали в Україні в галузях машино– та автомобілебудування, транспортної інфраструктури, енергетики, оборони, біотехнологій та сільського господарства. Модернізували та підвищували безпеку експлуатації АЕС України. У сфері комунально-житлового господарства та екологічних проєктах вимальовувалися непогані можливості для ефективних економічних зв’язків. Прихід війни в Україну вніс значні корективи в інвестиційну діяльність чеських підприємців, що позначилося на їхній активності. Але з іншого боку, Чеська Республіка з перших днів російської агресії активно допомагає Україні військовим обладнанням та важкою технікою. З початку війни Чехія передала ЗСУ військової техніки та матеріалів майже на $2 млрд і входить до п’ятірки найбільших постачальників зброї для України.

Про причини зменшення чеських інвестицій та перспективи їх зростання

– Згідно з інформацією НБУ, станом на 2021 рік Чехія інвестувала в нашу економіку $213 млн прямих інвестицій. Максимальний їхній обсяг припав на українську промисловість – $116,4 млн (71,1% загального обсягу чеських інвестицій в економіку України). А як чеська статистика відображає стан наших інвестиційних відносин за період 2021–2022 рр. – куди вкладався основний капітал?

– Чеська статистика в основному вказує загальні дані щодо економічного співробітництва. Але якщо говорити суто про інвестиційний бік наших контактів, то вони вимірюються дуже невеликими обсягами. За 2022 рік у мене поки немає інформації, а за 2021-й – це всього 29 млн євро. Можливо, причина полягає в тому, що між нашими країнами зараз переважає саме торгівля, а не інвестиційні контакти. Якщо говорити про напрямки чеських інвестицій, то левова їхня частка осіла в енерго- та сільгоспсекторах. Здебільшого ці інвестиції сконцентровані в найбільш економічно розвинених українських регіонах – це Київ та Київська область, а також Львівська область.

– Можете назвати три найбільші чеські компанії, які працюють зараз в Україні, та масштаби їхніх інвестицій?

– Я виділив би одну – Moravské naftové doly, це найбільша в Чехії компанія з видобутку нафти і газу, що входить до приватної групи KKCG (вона спеціалізується на енергетиці – від видобутку нафти та газу до виробництва енергії з відновлюваних джерел). Компанія інвестувала в газове родовище в Західній Україні і співпрацюватиме з «Нафтогаз України». Також я б виділив чеські компанії, які беруть участь у модернізації та підвищенні безпеки українських АЕС. Але зі зрозумілих причин не можу озвучити їхні назви.

– До війни на нашому ринку функціонувало понад 200 чеських компаній. А зараз?

– На сьогодні в Україні працює 220 чеських компаній у таких сферах, як енергетика, охорона здоров’я, хімічна промисловість, транспортна інфраструктура тощо (водне господарство – Hutira, Dekonta, Zikmund Electronics, енергетика – Škoda JS, Tedom, Enkom, охорона здоров’я – Linet, Comedeq, EGO-Zlín, Medin, MZ Liberec, транспортна інфраструктура – AŽD Praha, CZ Loko, Škoda Transportation та транспортні засоби – Zetor, Tatra Trucks).

Хочу зазначити, що хоча військові дії начебто й призупинили нашу економічно-інвестиційну співпрацю високих ризиків, але чеські компанії, які працювали в Україні до війни, залишаються тут і сьогодні. Вони залишилися і навіть хочуть розширювати та розвивати своє поле бізнес-діяльності. І це бажання стосується не лише пріоритетних зараз оборонних сфер економіки.

– На вашу думку, якою буде інвестиційна ситуація у 2023 році – чи ймовірне вагоме просідання, які галузі економіки залишаються цікавими чехам для інвестування?

– На жаль, цього року особливих змін чи прориву в наших інвестиційних відносинах не станеться. Проте чесько-українська економічна та політична співпраця триватиме, незважаючи на війну. І першочергове завдання – реконструкція України, відновлення її економіки. Чехія як держава та наші компанії хочуть брати участь у цьому процесі.

Щодо регіональної допомоги, то ми готові взяти шефство над Дніпропетровською областю. Цей регіон посідає третє місце за кількістю зосереджених там чеських компаній (після Київської та Львівської областей). І в березні Уповноважений уряду Чехії з відновлення України Томаш Копечни (координуватиме гуманітарну, відновлювальну, оборонну та економічну допомогу Чехії Україні) вже приїжджав до Дніпропетровської області – обговорював із місцевою владою, яка допомога потрібна регіону насамперед. А у липні вже планується візит із представниками чеських компаній, які зацікавлені в конкретних проєктах на Дніпропетровщині.

До речі, у зимовий період ми відправляли до Дніпропетровської області установки для комбінованого виробництва електроенергії, дизель-генератори для лікарень та обігрівачі для модульних містечок, а також надали 12 тимчасових мостів, які використовували замість зруйнованих у Харківській та Херсонській областях. Сума наданої допомоги – 1,3 млрд чеських крон (майже 55 млн євро).

Взагалі, Дніпропетровщину та Чехію давно пов’язують традиційні економічні відносини: наші підприємці завжди вважали цей регіон одним з найбільш промислово розвинених в Україні. І наскільки мені відомо, сьогодні чеський бізнес знову зацікавлений вкладати тут інвестиції – в електроенергосферу, транспортну інфраструктуру, очисні установки для води. Наприклад, з 2018 року в Дніпрі функціонує проєктний офіс Škoda Transportation, результати роботи якого можна побачити на чеських заводах Škoda. А цього року з керівництвом Škoda та Metrostav a.s. (найбільша будівельна компанія у Чехії та друга за величиною у Центральній та Південно-Східній Європі) обговорювалися питання реалізації деяких проєктів щодо відновлення зруйнованої інфраструктури.

Також хочу наголосити, що у жовтні 2022 року уряд Чехії затвердив «Програму гуманітарної, стабілізаційної, реконструктивної та економічної допомоги Україні на 2023–2025 рр.», за якою щорічно виділятиметься 20 млн євро. І це не кредит, а пожертвування чеської сторони. У цю суму закладено також підтримку співпраці чеських та українських компаній.

Про наші міжрегіональні контакти

– Раніше активно розвивалося наше міжрегіональне співробітництво. Зокрема, з 2012 року – між краєм Височина та Закарпатською областю. Як з цим зараз, які проєкти впроваджені/впроваджуються?

– Справді, регіони співпрацюють між собою давно. За цей час було витрачено сотні мільйонів чеських крон на різноманітні проєкти в Закарпатті – від охорони здоров’я до поточних побутових проблем. Але тут не про класичні інвестиції. Край Височина та Закарпаття створили спільний фонд ViZa (це скорочення Vi – Височина, Za – Закарпаття), куди обидві сторони вкладають гроші навпіл і вирішують потім, на які проєкти їх використовувати. Але 99% цих загальних фінансів вкладаються саме у Закарпатську область.

– Понад 10 років тому поблизу Житомира чехи відкрили завод із виробництва електротехнічних інсталяційних будівельних виробів Kopos. А в 2021 році компанія Elektromontáže Sýkora збиралася побудувати завод із сортування та переробки твердих побутових відходів у Сумах. Що сьогодні відбувається із цими активами?

– Справді, влітку 2011 року в селі Привороття Брусилівського району відбулося відкриття заводу з виробництва електротехнічних інсталяційних будівельних виробів Kopos. Загальна вартість будівництва становила 5 млн євро. Сьогодні підприємство працює. Навіть більше, воно збільшило свої потужності: з квітня 2022 року запустило нову лінію виробництва і тепер електромонтажні кабель-канали із ПВХ виготовляються в Україні.

Щодо заводу із сортування та переробки твердих побутових відходів у Сумах, то його будівництво заморожено через початок військових дій.

– У листопаді 2021 року чеські компанії планували приєднатися до проєктів модернізації очисних споруд та водопроводів в Україні («Львівводоканал», «Чернівціводоканал», «Сумиводоканал», «Кременчукводоканал», «Вишгородводоканал»). Чи сталася співпраця з цими водоканалами? У яких аспектах?

– Це один із проєктів, який організувало наше посольство. У ньому взяли участь 12 українських комунальних підприємств. На першому етапі вони мали змогу ознайомитись із чеським досвідом у цьому питанні. Далі до конкретних проєктів можуть підключитися наші компанії, які постачають обладнання для водоканалів, що дозволяє виявити пошкодження тощо. Але весь процес затягується тривалою війною в Україні.

– Чи відомо, що відбувається з чеським бізнесом, який опинився на підконтрольних рф територіях?

– Якщо говорити про події після 2014 року, то була одна чеська компанія, яка працювала на Донеччині, – з постачання обладнання для шахт, переробки тощо. Частково їй вдалося вивезти своє майно на підконтрольну українську територію, але збитки величезні.

Щодо подій після 24.02.2022, то можу назвати наш агрохолдинг Agromino, третина полів якого знаходиться у Харківській області. Під час окупації росіяни розікрали не лише майно компанії (техніку), а й урожай. Проте, незважаючи на всі труднощі, Agromino залишилася на українському ринку. Але проблема в тому, що поля компанії заміновані, й поки не пройде процес розмінування, їх не можуть використовувати.

Про мінуси українського бізнес-клімату

– Як ви оцінюєте наше нинішнє бізнес-середовище: що насторожує в ньому чехів найбільше, окрім війни?

– Звісно, для багатьох чеських підприємців головною перепоною сьогодні є війна. Але є й інші аспекти, що впливають на їхню готовність інвестувати в Україну, у тому числі на створення спільних бізнес-проєктів або на перенесення сюди своїх виробничих потужностей (оскільки в Чехії є проблема нестачі робочої сили). Я особисто зустрічався з представниками чеських компаній, які начебто й не проти передислокуватися в Україну, але не зовсім впевнені в тому, що їхні капіталовкладення тут будуть у 100-відсотковій безпеці. Мова про несвоєчасні виплати за боргами чеським компаніям (у тому числі з ПДВ), відлякують поширені в Україні випадки корупційних практик та необґрунтованих штрафів. Також наші підприємці скаржаться на неудосконалену законодавчу базу. Але ті чеські бізнесмени, які працюють в Україні з 2014 року, зазначають, що умови ведення бізнесу в Україні змінюються, у тому числі на рівні бюрократичних моментів.

Звісно, потрібно максимально удосконалити судову систему. Якщо суперечки між підприємцями сягають судових інстанцій, треба, щоб іноземні інвестори були впевнені, що суд буде чесним і на нього не впливатимуть ззовні. Наприклад, до війни був випадок, коли чеська компанія, яка працювала у деревообробній промисловості, через несправедливе, на її думку, судове рішення, винесене українськими суддями, звернула свої активи в Україні. Також із подібною проблемою наші інвестори зіткнулися і минулого року.

– Деякі посли нарікають, що в Україні у їхніх підприємців вимагають хабарі для вирішення бізнесових питань і вони стикаються з рейдерством. Чеські підприємці входять до цього списку?

– Так. Зокрема, у період 2016–2018 рр. були акти рейдерства щодо наших компаній. В одному випадку бізнес забрали, в іншому – за допомогою посольства вдалося відстояти права чеського бізнесу, використовуючи механізм Міжурядової комісії.

Про військову допомогу Україні

– Найбільшими постачальниками озброєння Україні є США (35% імпорту), Польща (17%), Німеччина (11%), Британія (10%) та Чехія (4,4%). За підрахунками агентства Bloomberg, Чехія на 15-му місці з передання зброї Україні з початку вторгнення рф. Чи не критикують таку політику всередині країни?

– Немає жодної країни, де населення 100% підтримувало б ту чи іншу політику уряду. Тож критики є. Але більшість чехів розуміють, що зараз відбувається в Україні, і вважають, що українців треба підтримати, зокрема у військовій площині. Ми не сумніваємося, якби росія завоювала Україну, зіграли б її імперські амбіції, і вона на цьому б не зупинилася. І висловлювання, що Україна зараз захищає не лише себе, а й Європу – це факт. Не можна допустити, щоб рф виграла цю війну.

– У ЗМІ не вперше звучать меседжі про те, що наші партнери використовують війну в Україні насамперед для своєї вигоди: постачають старе/радянське озброєння, а натомість отримують сучасне. Офіційно Європейський фонд миру компенсує країнам близько 84% коштів, витрачених на військову допомогу Україні, але кожна країна розраховує вартість техніки за своєю методикою. Наприклад, Фінляндія ґрунтується у своїх розрахунках на 100% вартості нового військового обладнання, Латвія – на 99%, Литва бере за основу 93% вартості нової техніки, Естонія – 91% тощо. А нещодавно в інтерв’ю Associated Press президент Зеленський заявив, що Україні довелося повернути Заходу комплекси ППО, бо вони не працювали: одна з європейських країн відправила систему ППО у неробочому стані. Як прокоментуєте іноземні постачання не зовсім нового озброєння, яке ще й не зовсім працює?

– Наскільки я знаю, це був одиничний випадок, і це була точно не Чехія.

Щодо безпосередньо Чехії, то ми поставляємо в Україну те, що маємо на сьогодні. Наприклад, у нас є лише танки Т-72, їх надаємо. Так, натомість ми отримаємо сучасніші танки. Але треба чекати два-три роки, доки їх зроблять. А Україні потрібні танки та інша військова техніка зараз. Але навіть якби Україна чекала два-три роки на нову військову техніку, то потім треба ще час навчити солдатів користуватися нею. А ми постачаємо танки, які вже є на озброєнні ЗСУ, тобто військові знають, як із ними поводитися. Тому тут питання у швидкості постачання, а не в тому, що Україні свідомо сплавляють застаріле озброєння. До речі, Чехія була першою країною, яка поставила Україні танки, ракетомети, гвинтокрили та бойові машини піхоти у тій кількості, яку маленька Чехія може передати. Але головне, що ми створили атмосферу для активних дій інших країн щодо цього питання.

– Президент Чехії під час квітневого візиту до Києва заявив, що ми спільно вироблятимемо зброю, боєприпаси та навчальні літаки, а також ремонтуватимемо танки. І виробництво частково чи повністю може здійснюватися на території України. Коли намічено запуск, в яких обсягах і на яких базах, який розподіл функцій сторін і фінансових зобов’язань?

– Цю тему почали обговорювати ще наприкінці жовтня 2022 року на спільному засіданні урядів: наші прем’єр-міністри домовилися створити оборонно-промисловий кластер, у рамках якого вже триває конкретна робота. Вже є шість пріоритетних проєктів щодо оборонного сектору. Але розголошенню у громадській площині вони не підлягають. Можу лише сказати, що йдеться про створення виробничих потужностей (наприклад, для боєприпасів чи інших компонентів спільного виробництва) та спільний ремонт та модернізацію української військової техніки (наприклад, танків Т-64). Реалізацією проєктів займається Міжурядова агенція оборонного співробітництва (AMOS) при Міноборони Чехії. Деталі щодо локації будівництва заводу, обсягів та запуску виробництва поки що обговорюються на рівні чеських та українських представників (у тому числі «Укроборонпрому» та чеського державного підприємства «VOP»).

– Наскільки для Чехії виявилися відчутними антиросійські санкції, зокрема за 2022 рік? І чи є загальна оцінка економічної шкоди/недоотриманого прибутку країни?

– Якщо говорити загалом, війна в Україні негативно вплинула на всю світову економіку. І на чеській економіці це теж далося взнаки – її зростання сповільнилося. Очікується, що цього року уповільнення становитиме до 2,3% з інфляцією до 9%. Ба більше, багато чеських компаній постраждали від антиросійських санкцій, у тому числі автомобільна компанія Škoda, прибуток якої у 2022 році впав на 42%. Проте, незважаючи на це, Чехія продовжить підтримувати антиросійські санкції і далі підтримуватиме Україну.

Про становище українських біженців у Чехії

– Збільшення витрат у зв’язку з українсько-російським військовим конфліктом позначається на бюджетах європейських країн, змушуючи їх зменшувати розмір допомоги, що виділяється біженцям. Зокрема, до таких заходів уже вдалися Польща, Чехія та Словаччина. Наскільки в Чехії скоротили виплати нашим біженцям і яка їхня кількість зараз у країні? Чи активно вони інтегруються в суспільство та яка держполітика на ринку трудової міграції щодо українців: відсоток працевлаштованих, на яких роботах і чи є різниця в оплаті (порівняно з місцевими)?

– Станом на 21 травня 2023 року в Чехії перебуває 337 858 біженців з України, які мають статус тимчасового захисту, термін якого продовжено до 31 березня 2024 року. Тому ми й надалі продовжуємо приймати українців – надавати житло, роботу, допомогу. Фінансова допомога надається тим, хто не має коштів на оплату основних життєвих потреб.

Щодо працевлаштування, то з 337 858 біженців 68% осіб – працездатного віку (з них 65% жінок та 35% чоловіків). На кінець 2022 року 51% українських біженців, раніше економічно активних в Україні, працевлаштовано. Українці розглядаються на нашій біржі праці абсолютно на рівних умовах із чехами: зарплати нічим не відрізняються від тих, що отримують чехи. Звичайно, якщо немає знання чеської мови, це значно знижує можливості працевлаштування за фахом. Але можна працювати на менш кваліфікованих (робочих) спеціальностях.

Джерело: https://mind.ua