За оцінками ОЕСР, у 2023 році світові надлишкові потужності з виробництва сталі досягли 610 млн тонн у річному вираженні. Індія та країни Азії нарощують виробничі потужності в металургії. Китай виробив 1 млрд т сталі 2023 року (54% світового виробництва) і експортував понад 90 млн т сталі 2023 року. Через санкції РФ пропонує свою сталеву продукцію і напівфабрикати з великим дисконтом. Усі перераховані фактори призводять до агресивного зростання імпорту на локальні ринки, змушуючи інші країни застосовувати заходи торгового захисту, щоб не втратити місцеве виробництво
З початку війни імпорт металопродукції на український ринок різко зріс. Причиною став дефіцит деяких видів продукції ГМК, що виник через скорочення власного виробництва. Два комбінати в Маріуполі опинилися в окупації, а підприємства, що залишилися, працюють з неповним завантаженням.
За даними ОП “Укрметалургпром”, імпорт металопрокату в Україну торік зріс на 80% – до 1,12 млн т, що становило 32% від обсягу внутрішнього металоспоживання. Як підрахував GMK Center, у 2023 році імпорт плоского прокату в Україну збільшився на 93,2% р./р. – до 908,2 тис. т, довгого прокату – на 28% р./р., до 167,1 тис. т. За плоским прокатом Україна стрімко наближається до статусу нетто-імпортера.
Збільшення імпорту металопродукції в Україну і необхідність захисту внутрішнього виробника порушує питання введення торговельних обмежень. З вересня минулого року Україна запровадила остаточні антидемпінгові мита на імпорт арматури й катанки з Білорусі, а також листового прокату з покриттям з Китаю. Ці антидемпінгові розслідування розпочиналися ще до війни, а після початку повномасштабної агресії РФ нові – не проводились.
Найбільш очевидним варіантом є посилення санкцій проти Росії та Білорусі. Хоча пряма торгівля з цими країнами фактично не ведеться з початку війни, залишається варіант запровадити за прикладом Євросоюзу обмеження імпорту продукції з третіх країн, виготовленої з використанням матеріалів з РФ і Білорусі.
«Єврокомісія запропонувала механізм доказу країни походження металургійної сировини та перелік документів, які імпортери мають надавати. До таких документів належать сертифікат заводських випробувань (Mill Test Certificate) EN 10204 3.2 та/або офіційне підтвердження виробника про те, що імпортовану продукцію виготовлено без використання напівфабрикатів і сировини російського походження. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на імпортера», – розповідає Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром”.
Аналогічний механізм торговельних обмежень може запровадити й Україна. Для введення такої заборони необхідно оцінити можливості імпортозаміщення продукції зі складових матеріалів з РФ і Білорусі, бажано українським товаром. Не менш важливим є механізм контролю за переміщенням через кордон такого товару.
«Існує два способи: перший – введення санкцій РНБО щодо діяльності конкретних суб’єктів (виробників товару) в Україні; другий – заборона ввезення (імпорту) товару на територію України, як вид санкцій. У другому випадку знадобиться внесення змін до законодавства України. Необхідно встановити механізм, що дасть змогу адмініструвати таку заборону, а також зануритися в процес виробництва такого товару», – говорить Олена Омельченко, партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», керівник практики міжнародної торгівлі.
Наразі не забезпечується навіть контроль за ввезенням товарів із третіх країн в Україну, які були переміщені транзитом через РФ. Це нескладне завдання порівняно з визначенням товарів, вироблених з російської сировини або напівфабрикатів.
Проте спроби запровадження такого механізму існують. За словами Олександра Каленкова, починаючи з літа 2023 року металурги неодноразово порушували питання необхідності розроблення та запровадження подібного механізму в Україні, як на рівні виконавчої (Мінекономіки, Мінфін, Держмитслужба), так і законодавчої (відповідний комітет Верховної Ради) влади.
«Нами було запропоновано конкретний план дій. Оскільки реалізація цього механізму потребує внесення змін до Митного кодексу, що передбачає ухвалення відповідного закону, ми сформулювали позиції для внесення в цей документ і подали на розгляд у згадані інстанції. На даному етапі наші пропозиції розглядаються, і ми сподіваємося, що в найближчому майбутньому цей механізм в Україні також запрацює», – говорить глава ОП “Укрметалургпром”.
Затягування введення цього механізму в Україні виглядає нелогічним, адже саме українська влада наполягала, щоб Євросоюз ввів заборону на імпорт продукції з третіх країн, виготовленої з використанням російських матеріалів. Україні потрібно зробити все можливе, щоб українське законодавство та санкційна політика корелювали з відповідними нормами ЄС.
«Інколи ми скаржимося що Єврокомісія надто повільно впроваджує санкції проти російської сталі та металопрокату, але в цьому випадку країни члени ЄС явно випередили Україну у запроваджені обмежень, які відбулися саме за ініціативи представників нашої держави. Єврокомісія вже запровадила подібні вимоги до імпортерів і вони вступили в силу в країнах членах ЄС ще з 30.09.2023 р., а в Україні це питання й досі залишається на стадії опрацювання і немає інформації коли подібні вимоги можуть бути запроваджені у нас також», – зазначає Мауро Лонгобардо, генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Утім, залишаються ще варіанти запровадження нових торговельних обмежень проти металопродукції з інших країн, наприклад, Китаю (26% від загального обсягу сталевого імпорту в Україну в 2023 р.). З одного боку, постачання сталевої продукції з Китаю вже й так обмежені антидемпінговими митами щодо багатьох видів металопродукції. Однак, з іншого боку, ці мита не завжди ефективні. Наприклад, за наявних торговельних обмежень на імпорт китайських труб їхні постачання торік порівняно з 2021-м зросли у 2,5 раза, до 43 тис. т.
«Український ринок труб повністю відкритий, будь-який виробник з будь-якої країни приходить на нього і продає свою продукцію. Тому безпосередньо обмежити імпорт китайських труб в Україну можна за допомогою встановлення жорстких квот за аналогією із заходами Євросоюзу до тих самих труб з КНР. Інших варіантів обмежити поставки немає. Так, зараз в Україні проти трубної продукції з Китаю діє 52%-е антидемпінгове мито, але на певний сортамент труб воно нульове. Цим і користуються постачальники, завозячи в Україну китайські труби. Перегляд цих мит почнеться тільки через два роки. Загалом для китайських експортерів труб українські антидемпінгові мита не є перешкодою – вони можуть продавати за будь-якою ціною з урахуванням субсидій своїм виробникам від влади КНР», – зазначає Георгій Польський, генеральний директор об’єднання “Укртрубопром”.
На тлі неповного завантаження українських металургійних потужностей вкрай важливим є стимулювання внутрішнього попиту на металопродукцію. Найдієвішою зарекомендувала себе програма відновлення зруйнованої війною інфраструктури (житла, соціальних об’єктів, мостів, виробництв), яка зумовила зростання внутрішнього металоспоживання у 2,2 раза у 2023 році порівняно з першим роком війни. За оцінками “Метінвест-СМЦ”, для відновлення зруйнованого житла та соціальної інфраструктури Україні знадобиться близько 3,5 млн т сталі.
Підтримка внутрішніх виробників важлива і з урахуванням значного збільшення імпорту металопродукції в Україну. Платформа «Зроблено в Україні» передбачає розширення переліку категорій товарів, що закуповуються у локальних виробників під час публічних закупівель та адаптацію до програм держпідтримки. У цьому разі можна розглядати встановлення пріоритету української сталі над імпортною під час держзакупівель.
«Має бути вирішена проблема ганебної частки проникнення імпорту в публічні закупівлі – до війни цей показник був близько 40%. Зараз його ніхто не рахує. У ЄС цей показник близько 5%», – каже Дмитро Кисилевський, народний депутат, заступник голови комітету Верховної Ради з економічного розвитку.
За словами Георгія Польського, нашій країні потрібно стимулювати внутрішнє споживання саме українських труб. А це можна здійснити шляхом встановлення відсотка локалізації в державних закупівлях через систему Prozorro, за прикладом закупівель продукції машинобудування (з січня 2024 р. – 20%). Для держави купівля продукції українського виробництва означає повернення певної суми до бюджету у вигляді податків, тоді як від імпорту в казну не надходить нічого.
Зі свого боку українські виробники готові нарощувати виробництво для збільшення обсягів відновлення інфраструктури та випуску промислової продукції.
«Ми готові узяти максимальну участь у повоєнному відновленні України за допомогою нашого сортаменту продукції», – підкреслює Мауро Лонгобардо.
Джерело: https://gmk.center/ua/
