Після початку російської військової агресії Болгарія стала важливим партнером України в частині поставок нафтопродуктів, а також ринком збуту продукції українського АПК і ГМК. Зокрема, болгарський актив “Метінвесту” – перекатний завод Promet Steel – став найважливішим споживачем напівфабрикатів і гарячекатаного прокату в умовах складнощів доставки продукції на традиційний ринок Італії.
Динаміка взаємних товарних потоків показує різноспрямовані тенденції. Український експорт продукції до Болгарії у 2022 році зріс більш ніж на 70% р./р. – до 1,4 млн т на суму $2,2 млрд. Однак у 2023-му різко скоротився за рахунок різкого спаду експорту агропродукції.
Найбільшими статтями українського експорту 2023 року були металопродукція ($380 млн), соняшникова олія ($158 млн), насіння соняшнику ($45 млн) і цукор ($42 млн). Також мали місце незначні поставки продуктів харчування та продукції деревообробки.
Зі свого боку болгарський експорт товарів в Україну з початку війни збільшився в грошовому вираженні в 3,8 раза – до $2,2 млрд, тоді як у натуральному – лише на 28%, до 0,9 млн т за підсумками 2023-го. Найбільшими позиціями імпорту з Болгарії є «інша продукція» ($1,3 млрд), під якою можна розуміти товари військового призначення, нафтопродукти ($419 млн) і добрива ($170 млн). Також мають місце незначні поставки споживчих товарів і промислової сировини.
Ситуація з торговельними обмеженнями з боку Болгарії виглядає трохи кращою, ніж, наприклад, з Польщею. У квітні минулого року Болгарія на два місяці ввела тимчасову заборону на імпорт 20 товарів продовольчої групи з України. Утім, із травня до вересня 2023 року Єврокомісія сама запровадила тимчасове обмеження на імпорт у п’ять країн ЄС (Польща, Угорщина, Болгарія, Румунія та Словаччина) пшениці, ріпаку, соняшнику та кукурудзи з України. У жовтні-листопаді Болгарія вводила заборону на імпорт соняшнику з України. Проте з 1 грудня 2023 року заборону на імпорт з України пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку було знято. Та ж Польща цю заборону не зняла, а блокада поляками кордону призвела до збитків України на мільярди доларів.
Через відсутність спільного кордону Болгарія обмежено впливає на розширення логістичних можливостей українського експорту. При цьому країна не забороняє транзит агропродукції (на відміну від тієї ж Польщі) і виступає додатковим маршрутом для українських меткомпаній. Наприклад, після відкриття морського коридору “Інтерпайп” возить продукцію з одеських портів до Варни, накопичує там партії й вже далі відправляє її балкерами до американського Г’юстона.
З величезною перевагою Україна є нетто-експортером металопродукції в Болгарію, хоча через війну обсяг поставок знизився. Порівняно з довоєнним 2021-м експорт сталевої продукції до Болгарії у 2023 році в натуральному виразі скоротився на 17% – до 702 тис. т, у грошовому – на 29%, до $380 млн.
Український експорт металопродукції в Болгарію представлений доволі широко. Наймасовішою позицією експорту є сталеві напівфабрикати, поставки яких у 2023-му становили 458 тис. т на $223 млн. Зокрема, напівфабрикати поставляються на завод Promet Steel (потужність підприємства – 500 тис. т прокату на рік), який виробляє сортовий і фасонний прокат. Завод є закордонним активом “Метінвесту” й отримує продукцію від українських підприємств групи.
В умовах війни завод Promet Steel виступив найбільшим іноземним активом “Метінвесту” за рівнем споживання українських напівфабрикатів. Наприклад, у 2021 році “Метінвест” поставив на свої перекатні заводи в Італії – Ferriera Valsider і Metinvest Trametal – 1,9 млн т сталевих напівфабрикатів. Однак унаслідок війни в Маріуполі було втрачено два меткомбінати, з яких і йшли поставки товарних слябів. Уже в 2023 році поставки напівфабрикатів до Італії скоротилися до 121 тис. т. Таким чином, Promet Steel став найбільшим іноземним активом – споживачем продукції “Метінвесту”.
Після початку війни Україна збільшила поставки в Болгарію г/к прокату – до 182 тис. т на $108 млн. За іншими значущими позиціями спостерігався спад:
Після початку війни повністю припинилися поставки з України фасонного прокату, коксу, арматури, прокату з покриттям, напівфабрикатів з легованої сталі. У 2021 році їхній експорт перебував на рівні 4-8 тис. т, але практично повністю припинився вже у 2022-му. Зменшення поставок за окремими видами металопродукції пов’язане зі скороченням власного виробництва в Україні.
Болгарія є невеликим виробником сталі. Виплавка сталі там у 2023 році становила лише 0,4% від загальноєвропейського показника. За даними WorldSteel, минулого року країна збільшила виробництво сталі на 1,4% р./р. – до 489 тис. т, тоді як у 2022-му було зниження на 12% р./р. – до 482 тис. т.
Такий рівень виплавки сталі не дає змоги закрити навіть потреби внутрішнього ринку. Так, обсяг споживання сталі в країні у 2021 і 2022 роках становив 1,3 млн т і 1,5 млн т. Країна залежить від імпорту, який перебуває на рівні 2,1 млн т на рік.
Водночас Болгарія на рік експортує приблизно 1,1-1,3 млн т металопродукції. Велика різниця між обсягами експорту металопродукції та виплавки сталі формується за рахунок роботи перекатних потужностей, наприклад, Promet Steel.
Досить слабкі позиції у виробництві сталі позначаються і на експорті країни. Порівняно з довоєнним 2021-м поставки сталевої продукції в Україну у 2023 році в натуральному виразі знизилися на 12% – до 30 тис. т, у грошовому – зросли лише на 1,5%, до $25 млн.
Ключовою позицією імпорту металопродукції з Болгарії є арматура, імпорт якої (13,6 тис. т) минулого року становив приблизно 2,1% від загального споживання цієї продукції в Україні. Досить значущими є поставки фасонного прокату (4,9 тис. т), що становить 3,7% від загального споживання. Уже після початку війни почалися поставки труб і г/к прокату – до 5,5 тис. т і 4 тис. т у 2023 році.
Болгарський сталевий імпорт в Україну становить лише 2,4% від загального показника або 0,9% від рівня металоспоживання в Україні у 2023 році. Ключовою проблемою є обмежене внутрішнє виробництво, імпортозалежність і наявність низки більш маржинальних ринків, ніж Україна. Тому в осяжній перспективі поставки металопродукції з Болгарії не будуть скільки-небудь значущими для українського ринку.
Болгарія є великим ринком збуту лише для кількох видів експортної продукції українського АПК і ГМК. А з урахуванням постійної загрози запровадження обмежень щодо агропродукції, то залишається тільки металургійна складова. Тут видимих проблем для поставок немає.
У цьому ключі Болгарія є важливим ринком для “Метінвесту” – споживачем українських напівфабрикатів, країною переробки та подальшого експорту продукції більш високого переділу в ЄС, що є чудовим прикладом побудови ланцюжка доданої вартості між Україною та ЄС. Однак істотних можливостей для нарощування поставок напівфабрикатів до Болгарії немає, через досягнення межі виробничих можливостей Promet Steel.
У поточних умовах найбільш необхідними для України з продукції невійськового призначення є поставки з Болгарії нафтопродуктів, що вкрай важливо для забезпечення паливом на тлі російських ударів по енергоінфраструктурі.
Джерело: https://gmk.center/ua/
