Реформа управління публічними інвестиціями започаткована три роки тому «Дорожною картою реформування системи управління публічними інвестиціями», і наразі її основні процеси, терміни і поняття унормовані. Проте ще досі триває перехідний етап: Уряд реалізовує реформу і паралельно продовжує впровадження проєктів, які вже реалізуються.
Цьогоріч установчі процеси запускаються водночас у пілотному режимі відповідно до системи управління публічними інвестиціями. Йдеться про прийняття Середньострокового плану на 2026-2028 роки разом із Бюджетною декларацією, роботу над Єдиним проєктним портфелем держави на 2026 рік(ЄПП-2026), формування публічних інвестиційних програм та проєктів тощо.
У ЄПП-2026 подані 60 публічних інвестиційних програм, які узгоджуються з Середньостроковим планом і є пріоритетними до впровадження. У регіонів та громад невдовзі відкриється можливість додавати власні публічні інвестиційні проєкти до програм міністерств. Також у Єдиному проєктному портфелі держави наявні і публічні інвестиційні проєкти.
У чому різниця між проєктами та програмами?
Публічний інвестиційний проєкт — це проєкт, який має на меті створення, оновлення, реконструкцію або відновлення у певному секторі публічної власності. Прикладом є великі інфраструктурні проєкти на кшталт будівництва водогону, оновлення парку локомотивів чи пасажирських вагонів, модернізація системи водопостачання або будівництво серії обʼєктів у межах інтеграції до Транс’європейської транспортної мережі.
Усі діючі проєкти, які мають фінансування від міжнародних фінансових організацій і наразі впроваджуються, цьогоріч вносяться до Єдиного проектного портфелю як проєкти. Проте за кілька років уже будуть вноситися як програми, а відбір проєктів до них буде здійснюватися за системою управління публічними інвестиціями. Це повʼязано із перехідним етапом, коли Середньостроковий план на 2026-2028 роки та Єдиний проектний портфель на 2026 рік формуються з урахуванням проєктів, що наразі активно впроваджуються.
Публічні інвестиційні проєкти, що мають спільну ціль та потребують узгодженої реалізації, можуть бути обʼєднані у програми публічних інвестицій для досягнення єдиної мети. Наприклад, якщо необхідно тепломодернізувати, встановити сонячні панелі та генератори для кількох сотень шкіл, непродуктивно буде створювати кілька сотень окремих проєктів — натомість вони усі включаються до програми з енергоефективності громадських будівель. .
Або ж проєкти можуть залишатися поза програмою і існувати паралельно з нею, якщо йдеться про великі інфраструктурні проєкти.
Наразі ЄПП-2026 держави є схваленим, і уже розпочалась розробка власних Середньострокових планів у регіонів та громад. Вони використовуватимуть ЄПП-2026, СПІ та Бюджетну декларацію на 2026-2028 роки як рамку для формування власних відповідних документів та проєктів.
При підготовці проєктів варто ознайомитися з публічними інвестиційними програмами у ЄПП-2026 і переконатися, чи можна і чи доцільно подавати їх туди. Програми мають власні рамки, цілі, очікувані результати тощо. Тож проєкти, які відповідають вимогам і критеріям програми, можуть бути до неї включені — і відповідно, пріоритизовані як частина великого напряму держави.
Для громад, обласних державних адміністрацій та інших міністерств, які ініціюють проєкти, важливо розуміти архітектуру та логіку реформи РІМ, аби від початку починати розробку проєктів правильно. Це дозволить їм не тільки узгоджувати власні проєкти з загальнодержавними стратегіями, але й створити чітке бачення на майбутнє, що значно посилює позицію у конкуренції за отримання фінансування.
Джерело: https://mindev.gov.ua/
