На початку травня Спілка молочних підприємств України підписала меморандум порозуміння з Європейською молочною асоціацією (EDA). Сторони, зокрема, домовилися працювати над підтримкою вільної торгівлі молочними продуктами та довгостроковою інтеграцією українського молочного сектору до ринку ЄС через спільну “дорожню карту”. Чому це важливо та як відбувається євроінтеграція української молочки читайте далі.
Під час підписання меморандуму генеральний секретар EDA Александр Антон наголосив, що документ звільнить Україну від перешкод та дасть можливість більше експортувати до Євросоюзу. Водночас європейська сторона зобов’язується підтримати інтеграцію України на ринок Європи без квот та митних зборів. До речі, у квітні Європарламент продовжив дію угоди про безмитну торгівлю з Україною до червня 2025 року.
Утім, виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур наголошує, що підписання меморандуму є лише першим кроком. Головним завданням стане напрацювання “дорожнього карти”, якою рухатиметься молочний сектор України до інтеграції в європейську лактосферу.
Крім того, Спілка молочних підприємств презентувала Євроінтеграційний комітет, який об’єднуватиме дії молочного бізнесу щодо євроінтеграції для захисту інтересів вітчизняної молочної галузі та співпраці з Європою.
Також він надаватиме відповідні консультації українським виробникам та переробникам молока, і сприятиме доступу до фінансування та інвестицій.
“Комітет створений за ініциативи СМПУ. Участь в роботі підтримали всі представники молочного сектору, включно з АВМ, молочним комітетом ЄБА, ін. Інтеграція насамперед потрібна бізнесу, і він потрібен чітко усвідомлювати шлях, який повинен пройти”, – наголосив Дідур.
“БізнесЦензор” поспілкувався з експертами та представниками Євроінтеграційного комітету, що розібратися, у чому полягає суть євроінтеграції та які головні виклики стоять перед українським бізнесом.
Як наголошують експерти, питання євроінтеграції – не лише про торгівлю з країнами ЄС. Насамперед, йдеться про імплементацію молочної галузі в європейське співтовариство, щоб вона функціонувала в межах тих положень та нормативів, які зараз існують в ЄС.
За словами, радника Євроінтеграційного комітету та провідного аналітика молочних ринків Інфагро Максима Фастєєва, це дозволить мати “спільний ринок”, без додаткових дозволів, погоджень та термінів. В свою чергу, інтеграція буде генерувати також інвестиційні можливості українського молочного ринку, а також посилить експорт на треті ринки.
“Фокусуючись на євроінтеграційних процесах в галузі, ми покращимо розуміння тих вимог, які стоятимуть перед українським бізнесом при вступі в ЄС. Опрацьовуючи ці вимоги, ми можемо наблизити молочний сектор України до “спільного ринку ЄС”, навіть не чекаючи на загальнодержавні процеси (хоча більшість з них повʼязана також зі законодавчими змінами) імплементації”, – зазначив він.
Водночас, наголошує експерт, торгівля з Європейським Союзом також важлива для українського молочного бізнесу. За останні два роки, коли європейські партнери відкрили можливість торгівлі без мит та квот, українські експортери наростили обсяги торгівлі з ЄС. І тут є приклади роботи як на споживчому ринку готових продуктів, так і на ринку коммодітіз (тобто товарів, які мають більш довгий термін зберігання) – сухе молоко, сироватка, нефасоване вершкове масло тощо.
На сьогодні в Україні налічують приблизно 50 активних молочних заводів, які мають відповідну сертифікацію (“єврономер”) для вільного продажу своєї продукції до ЄС.
“Знову хочу наголосити, що торгівля не є єдиним пунктом та ціллю. Гармонізація вимог, розуміння ризиків їх впровадження з боку бізнесу та формування “дорожньої карти” трансформації, також серед головних задач євроінтеграції молочного бізнесу. А вже це дасть можливість покращити торгівлю і в межах ЄС, і на третіх ринках, а також залучити інвестиції в нарощування пропозиції виробництва та ефективність переробки молока. Це комплексні речі”, – пояснив пан Фастєєв.
Наразі приблизно 50% сировини в Україні відповідає стандартам якості ЄС. І та законодавча трансформація, яка діяла до повномасштабного вторгнення, наразі призупинена через війну. Але в межах Євроінтеграційного комітету, бізнес, може взяти на себе зобов’язання поетапного покращення якості – 60%, потім 70% і так далі. Для цього не потрібно чекати закінчення війни, тобто ці процеси можна прискорити.
Як наголошує координаторка Євроінтеграційного комітету Єлизавета Святківська, з одного боку, багато українських підприємств вже зараз відповідають європейським стандартам якості та безпеки продукції. Вони впровадили систему HACCP (система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок), модернізували виробничі лінії та обладнання, а також проводять регулярний контроль якості продукції.
Тож, ці підприємства зможуть без проблем адаптуватися до нових вимог законодавства ЄС, частина з них має євро номер та право експортувати до ЄС.
Але з іншого боку, значна частина українських молокопереробних підприємств потребує оновлення та модернізації. Їм необхідно впровадити нові технології, підвищити рівень санітарії та гігієни, а також сертифікувати свою продукцію відповідно до європейських стандартів. Цей процес потребує значних інвестицій, яких багато підприємств не мають, додає пані Святківська.
На її думку, головними каменями спотикання бізнесу на шляху до євроінтеграції є:
“Інші питання – благополуччя тварин, маркування готової продукції, і ще багато напрямків, по яких ми маємо різну ступінь адаптації з європейськими вимогами. І “дорожня карта” має окреслити ці пріоритети, визначити поточні стадії та дати розуміння, за який період бізнес може адаптуватися до змін”, – додає радник Євроінтеграційного комітету Максим Фастєєв.
Попри ці виклики, євроінтеграція молочної галузі України є стратегічно важливою метою. Як наголошують експерти, її реалізація дозволить українським виробникам отримати доступ до одного з найбільших та найвигідніших ринків світу, а також сприятиме модернізації української молочної промисловості, підвищенню її конкурентоспроможності та створенню нових робочих місць.
Аналітик молочних ринків Інфагро Максим Фастєєв пояснює, що наразі спостерігається двостороння торгівля: Україна, з одного боку, через певний дефіцит “жирів” імпортує з ЄС сири та вершкове масло, з іншої сторони, – експортує свою продукцію на європейські ринки та працює над нарощуванням даного потенціалу.
“Ця торгівля є вигідною для двох сторін, тому, на відміну від прикладів по іншим продуктам, в молочному секторі немає ризиків того, щоб європейські молочники заважали українським колегам”, – переконаний він.
До того ж Україна та європейці аналізують довгострокову перспективу. Через “зелену” повістку та демографічні тренди, в Європі триває тенденція до скорочення виробництва молока. Водночас Україна, яка має показник кількості корів на 100 га сільськогосподарських угідь вдвічі менший, ніж у ЄС, має великий потенціал до нарощування виробництва молока без істотних ризиків відповідності “зеленій” повістці.
“Це одночасно і забезпечення європейської та світової продовольчої безпеки, і залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в майбутньому”, – вважає експерт.
Як наголошує координаторка Євроінтеграційного комітету Єлизавета Святківська, молочний сектор України – найбільш підготовлений до євроінтеграції з політичної точки зору.
“Як показав переговорний процес з продовження Автономних торгівельних заходів (без мит та квот), окрім реальних ринкових питань є значна політична складова. І тут молочна галузь одна з небагатьох, яка налагодила тісний діалог із європейськими колегами.
Причому спірних питань між обома сторонами тут також вистачає, зокрема збільшення імпорту сирів в Україну. Але стратегічна ціль – створення спільного ринку молока з ЄС дасть переваги обом сторонам в тому числі на світових ринках. Загалом, спільний ринок молока має великий потенціал для стимулювання експорту молочної продукції з України та ЄС до третіх країн”, – підкреслює вона.
Із цим погоджується й аналітик Фастєєв. На його думку, якщо порівнювати з іншими галузями, то український молочний сектор має чи не найменші ризики у процесі євроінтеграції.
Водночас виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур наголошує, що процес євроінтеграції галузі є питанням відповідальності українського бізнесу, і ніхто з Європи за нас ключові проблеми не вирішить.
“Потрібно, щоби модне гасло “ми йдемо у Європу” будо наповнено розумінням і відповідальністю. Нас там чекають, але брати за нас відповідність до вимог по всьому ланцюгу від корови до полиці ніхто не буде. Допомагати, ділячись досвідом і експертизою – так”, – зазначив він.
Джерело: https://biz.censor.net/
