Українські експортери під час війни стикаються з великою кількістю проблем, які викликані як безпосередньо бойовими діями, так і неоднозначними практиками контролюючих органів та наслідками недостатнього продуманих управлінських рішень влади. Серед таких проблем варто відзначити сумнівні методи контролю трансфертного ціноутворення, неповернення ПДВ, різноманітні валютні обмеження та ін.
Таке досить широке коло питань обговорили близько 40 представників бізнесу (компанії-експортери, юридичні фірми та ін.) та експертного середовища (зокрема, профільні асоціації) на круглому столі «Проблеми експортерів під час війни: виклики регулювання».
Одним з головних проблемних питань українських експортерів ГМК є недосконалість системи контролю за трансфертним ціноутворенням (ТЦУ). Зокрема, висновок Верховного Суду України у справі Полтавського ГЗК від 27.06.2022 р. дозволив ДПС використовувати котирування PLATTS як єдине джерело інформації для будь-якої операції ТЦУ в межах гірничо-добувного та паливно-енергетичного секторів.
За словами Володимира Бевза, провідного юрисконсульта «Метінвест Холдинг», цінові котирування PLATTS є результатом суб’єктивного судження, проконтролювати коректність яких неможливо. Використання PLATTS у справах контролю ТЦУ може призвести до тиску на бізнес, адже застосування певних котирувань може легко зробити будь-яке експортно-орієнтоване українське підприємство ГМК нерентабельним. Також PLATTS не розкриває джерела інформації та методологію розрахунку індикативних цін. Більше того, використання одного єдиного джерела інформації само по собі суперечить суті ТЦУ. Доповідач, також навів докази того, що норми PLATTS (пп. 14.1.269-270 ст. 14 ПК України) регулюють не ціноутворення в контрольованих операціях в межах ТЦУ, а прийняті законодавцем у 2015 році саме для оподаткування рентної плати із добування корисних копалин.
«Згідно даних «великої четвірки» аудиторських компаній, практики використовувати одне джерело інформації при розрахунках ТЦУ не існує ніде у світі. Можна зробити висновок, що досвід України суперечить міжнародній практиці (коментарям ОЕСР та рекомендаціям ООН) і дискримінує український бізнес. Варто відзначити, що визнання PLATTS єдиним джерелом інформації для контролю за ТЦ в українському законодавстві не встановлено і є маніпулятивним з боку ДПС, адже ці норми регулюють виключно рентну плату», – пояснює юрисконсульт.
Таке рішення Верховного Суду створило прецедент, і ДПС почала його застосовувати не тільки щодо гірничо-збагачувальних комбінатів «Метінвесту» та Ferrexpo, але й по відношенню до металургійних підприємств, які взагалі належать до іншої галузі економіки.
Більше того, українські податківці доволі часто упереджено трактують норми контролю ТЦУ на свою користь та використовують відверті маніпуляції. Зокрема, при контролі ТЦУ податкова збільшує дохід компанії без симетричного збільшення витрат у країні нерезидента, який купує певний товар. Це призводить до подвійного оподаткування розміру такого коригування в Україні та країні нерезидента, яка є стороною угоди про уникнення подвійного оподаткування.
«Угоди передбачають механізм уникнення подвійного оподаткування для таких випадків, тобто країна контрагента часто повинна надати право зробити симетричне зменшення бази оподаткування. Однак, таке зменшення не автоматичне – в процесі консультацій необхідно переконати компетентний орган країни реєстрації контрагента в тому, що коригування в Україні здійснено з врахуванням загальноприйнятих підходів до ТЦУ. А якщо підходи «односторонні» і відверто суперечать таким підходам, то переконати в цьому фіскальний орган іншої країни буде достатньо важко», – розповідає Іван Шинкаренко, партнер консалтингової компанії KM Partners.
На думку експерта, виходом із такої ситуації є опрацьовування процедур взаємного узгодження із залученням відповідних органів країн, де знаходяться партнери-нерезиденти. В такому випадку українська податкова, яка часто перекручує факти, вже не зможе маніпулювати правилами ТЦУ перед суддями, які не завжди можуть в повній мірі оцінити всі складні аспекти трансфертного ціноутворення, а стикнеться зі своїми іноземними колегами, які мають свої фіскальні інтереси.
Зі свого боку Наталія Артемчук, координатор податкового комітету Європейської Бізнес Асоціації, зазначила, що об’єднання готує свою позицію щодо неоднозначних підходів податкової служби в питаннях контролю ТЦУ, яку оприлюднять найближчим часом.
Ще однією проблемою українських експортерів ГМК є питання блокування або затримки у відшкодуванні ПДВ, яка за останній час набула критичного значення. За словам Ірини Євсюкової, начальниці департаменту з облікової звітності Ferrexpo, компанія стикається з двома ключовими проблемами:
«Проблема повернення ПДВ для експортерів існувала й до повномасштабного вторгнення, але зараз її вплив і наслідки набувають критичного значення. Це стосується закупівлі товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які мають у складі акціонерів або кінцевих бенефіціарних власників осіб, пов’язаних із країною-агресором», – додає Інна Полуциганова, начальниця відділу з корпоративних прав та юридичних питань компанії Centravis.
За її словами, у випадку з Centravis інформація про «російський слід» не відповідає дійсності, проте податкова не визнає право компанії на відшкодування ПДВ. Компанія спробувала оскаржити таке рішення в адміністративному порядку, але результатів це не принесло, тому вирішення проблеми зайшло у судову площину. Сentravis і безпосередньо контрагент вже мають декілька позитивних судових рішень, кілька справ ще перебувають на розгляді, але з урахуванням касацій вони можуть тривати роками. Не допомагають навіть звернення компанії до компетентних органів, Кабміну, Мінфіну, ДПС, Мінекономіки з проханням врегулювати ситуацію та скоригувати законодавство.
Усі зусилля поки не призвели до вирішення проблеми невідшкодованого ПДВ, який у Centravis з березня 2022 року складає 312 млн грн (без урахування штрафів). Це означає вимивання обігових коштів, необхідність пошуку альтернативних постачальників та переплату при купівлі сировини, що збільшує собівартість продукції та робить її менш конкурентоздатною.
Ще одним важливим питанням для експортерів є надмірне валютне регулювання, невизначеність і нечіткість застосування норм валютних обмежень. Одним із прикладів правової невизначеності є існування граничного строку повернення валютної виручки, який зараз складає 180 днів. За словами Олександра Мініна, старшого партнера консалтингової компанії KM Partners, НБУ може запроваджувати граничний термін проведення розрахунків за ЗЕД-контрактами на строк до шести місяців. Востаннє він був запроваджений постановою НБУ №113 від 07.07.2022 р., дія норми закінчилась 08.01.2023 р., і станом на зараз цей строк не встановлено.
«Це є проблемою, оскільки платники податків із різних обставин виходять за межі граничних строків повернення валютної виручки у 180 днів. Причинами можуть бути несвоєчасний розрахунок з боку покупця, несвоєчасно поставлена продукція по контракту, процедурні питання», – пояснює експерт.
Зі свого боку GR-директор «Інтерпайп» Наталя Сидорук вважає, що граничний строк повернення валютної виручки має бути збільшений, оскільки в умовах логістичних проблем і експорту на віддалені ринки дотримання цього терміну не завжди є можливим. За її словами, Мінекономіки, яке видає дозволи на подовження цих строків, вже розглядає питання внесення змін до відповідної постанови, яка регулює порядок їх видачі.
Другим аспектом питання граничного строку є те, що податківці суворо контролюють його дотримання, і у разі порушення не вагаючись нараховують пеню – 0,3% за день від суми недоотриманої виручки або недопоставленої продукції.
За словами Владислава Жабського, партнера юридичної компанії LBASE, є декілька варіантів, аби вирішити ситуацію у законний спосіб, якщо повернення валютної виручки неможливе у граничні строки.
«У цьому випадку є два важливих аспекти. По-перше, такий сертифікат досить непросто отримати – має бути ґрунтовна доказова база, що причиною невиконання умов контракту стали певні форс-мажорні обставини. По-друге, навіть за наявності такого сертифікату під час проходження податкової перевірки потрібно надати максимальну кількість додаткових документів, аби можна було прослідкувати причинно-наслідковий зв’язок», – додає юрист.
Окрім того, важливим для великих експортно-орієнтованих компаній залишається розширення встановлених лімітів та умов по виплаті дивідендів та відсотків по «старим» заборгованостям. Навіть незважаючи на впровадження пом’якшень валютної регулювання з боку НБУ, проблема обслуговування іноземних кредитів повністю не вирішена.
«Якщо подивитись на ті заходи по лібералізації валютних обмежень, які ухвалив НБУ, ми бачимо цілу низку послаблень в частині для держпідприємств, які можуть обслуговувати кредити на певних умовах. Одна із останніх змін також стосувалася можливості обслуговувати «нові» кредити. Але питання полягає в тому, що українські компанії отримували кредити ще до війни, і вони жодним чином не можуть скористатися тим, що пропонує НБУ», – зазначає Наталя Сидорук.
За словами Олега Крикавського, директора зі зв’язків з держорганами «АрселорМіттал Кривий Ріг», компанія стикається з індивідуальною відповідальністю за неповернення валютної виручки контрагентами (під час реалізації ще довоєнних інвестиційних проєктів). «АрселорМіттал» апелював до НБУ, але вирішити цю проблему поки не вдалося. Водночас він зазначає, що незважаючи на певну лібералізацію валютного законодавства, фундаментальних змін на період воєнного стану очікувати не варто.
«Все це виглядає як цілеспрямована політика держави проти українських компаній, не важливо чи з іноземними інвестиціями чи без. Компанії не повинні боятися відкритого діалогу з владою і публічно говорити про проблеми. Влада боїться публічності, вона хоче щоб її завжди хвалили, але коли є певні неправильні речі з її сторони, то треба не боятись про це говорити», – резюмує Ксенія Оринчак, виконавча директорка Національної Асоціації добувної промисловості України.
Джерело: https://gmk.center/ua/
