Попри те, що повномасштабна війна створила нові виклики для аграрного сектору, вона відкрила й потенційні можливості, котрі допоможуть відбудувати потужний український агропромисловий комплекс. Один із цих напрямів — євроінтеграція. Проте для успішного входження України до Європейського Союзу необхідно виконати певні умови за всім спектром співробітництва — політичним, соціальним, фінансовим, екологічним тощо.
Щоб спроби інтегрувати аграрний сектор України в європейський простір були ефективними, необхідно оновлювати державну політику щодо сільського господарства відповідно до законодавчих тенденцій, що функціонують в ЄС. Таке зближення дозволить не тільки визначити головні норми та стандарти, на які мають орієнтуватися аграрії, а й осучаснить і удосконалить систему державного управління АПК, що своєю чергою зміцнить й економіку країни. Рішучі кроки вже зроблено — наразі відбуваються активні напрацювання в законодавчій сфері, котрі стосуються сільгоспвиробників, зокрема в аспектах взаємодії з насінням.
Насіннєвий напрям — досить важливий для інтенсивного розвитку України як аграрної держави, оскільки насінництво є однією зі складових успіху в конкурентоздатності нашої продукції на ринках Європи та світу. Можливість для фермерів вирощувати та реалізовувати високоякісний вітчизняний продукт набуває все більшої актуальності в умовах невизначеного експорту.
Останніми роками можна було спостерігати тенденцію використання все більш якісного насіння сільськогосподарських культур як малим та середнім бізнесом, так і великими агрохолдингами. Це був один із факторів, що вплинув на потужність урожаїв 2019-2021 років, що дозволило встановлювати рекорди українського експорту зерна. Однак порушення технологій вирощування, неврахування технологічних характеристик сорту сприяють генетичному виснаженню потенціалу, через що відбувається зниження якості сортів під час їх виробничого використання. На це має суттєвий вплив і комплекс заходів, що застосовує фермер під час вирощування та підживлення рослин, — порушення технологічних карт, недобросовісний обробіток земель, непрофесійна зміна часових меж внесення ЗЗР, вибіркове протруєння господарств. У зв’язку з війною ці аспекти будуть лише посилюватися, оскільки сільгоспвиробники обмежені в коштах та бажатимуть заощадити на процесах.
Крім цього, бойові дії в деяких регіонах пошкодили складські приміщення, що може змінити умови зберігання посівних матеріалів, котрі є важливими для підтримки якості насіння. Навіть до повномасштабного наступу не всі аграрії забезпечували належні умови зберігання — нехтували температурним режимом, не дотримувалися стандартів вологості, не контролювали заселеність шкідниками.
Однією зі спроб покращити ситуацію була реформа систем центральних органів виконавчої влади у 2013 році, що вплинуло й на насінництво. Як результат — змінилися уповноважені державні органи виконання основних функцій у насінництві, було ухвалено зміни до ЗУ «Про насіння та садивний матеріал» у 2016 році, що створило потребу розробити та адаптувати чинні на той момент підзаконні акти до вимог нового закону.
Подальші кроки України в законотворчому процесі врегулювання сфери насінництва до європейських норм стосувалися зміни системи сертифікації насіння, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення законодавства України у сфері насінництва та розсадництва у відповідність з європейськими та міжнародними нормами і стандартами» дозволяло аграріям експортувати насіння до ЄС.
З 2017 року процеси проходження сертифікації та видача безпосередньо сертифікатів є платними. Впроваджено норму щодо двох сертифікатів, якими мають супроводжуватися партії насіння: на посівні та сортові якості. Вимоги, що висуваються до посівних показників, мають залишатися сталими — енергія проростання, схожість, відсутність домішок, маса тисячі насінин.
Удосконалення законодавства триває й досі, що викликає певні зміни в роботі насіннєвих компаній. У перспективі адаптація низки вимог та стандартів до норм ЄС покращить діяльність й міжнародних компаній на українському ринку, остаточно вирішить проблему охорони інтелектуальних майнових прав виробників насіння та селекціонерів.
Для покращення процесів 16.11.2022 р. було прийнято окремі норми «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин та насінництва і розсадництва у відповідність із положеннями законодавства Європейського Союзу» (реєстр. №3680-д), який набирає чинності з 10.06.2023 р.
Законом встановлюються суттєві зміни норм правового регулювання процедур державної реєстрації сортів рослин та обігу насіння і садивного матеріалу згідно з Директивами та Регламентами Європейського Союзу, Міжнародної конвенції з охорони прав нових сортів рослин (УПОВ), з урахуванням принципів правової охорони сортів та контролю обігу насіння і садивного матеріалу в ЄС та США.
Прийнятим законом вносяться зміни до Законів України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про насіння і садивний матеріал» з метою спрощення процедур експертизи сорту та державної реєстрації прав на сорти рослин, вдосконалення процедур контролю за обігом насіння і садивного матеріалу в Україні. Законом внесені зміни до Закону про сорти, а саме доповнено новою частиною такого змісту: «Державна реєстрація сортів, зареєстрованих у державах – членах Європейського Союзу або у Сполучених Штатах Америки, на вимогу заявника здійснюється без проведення кваліфікаційної експертизи. Підтвердженням реєстрації сорту в ЄС або США є відомості загального переліку (каталогу) сортів ЄС. Зазначені відомості отримуються Компетентним органом самостійно та не потребують додаткового підтвердження заявником». У Законі про сорти встановлюються окремі умови для державної реєстрації сортів, які зареєстровані в країнах ЄС або США.
Більшість основних заходів України з цих питань закладені в Угоді про асоціацію, де конкретизовані напрями поступового наближення законодавства України у сфері агропромислової діяльності до ЄС.
Україні необхідно імплементувати європейські норми у вітчизняне сільське господарство, оскільки це може стати підґрунтям успіху для відродження економіки після Перемоги. Враховуючи те, що до війни агросектор генерував 15% ВВП та 40% експортної виручки, то потенціал є досить значним. Хоч 2023 рік й буде складним для сільгоспвиробників, враховуючи падіння виробництва, урізаний експорт та недостатню кількість обігових коштів, проте задля продовольчої безпеки світу та нашого власного майбутнього як процвітаючої країни вже зараз необхідно докладати якомога більше зусиль у зближенні з європейською спільнотою.
Джерело:
