Якщо йдеться про нішеву продукцію, то в українських виробників ягід є достатньо великий вибір напрямків. Це ожина, порічки, обліпиха, жимолость та ін. Останнім часом також зріс попит на бузину. З’явилися розмови про промислове вирощування цієї культури в Україні.
ЄС та Японія вже протягом кількох років активно імпортують з України заморожену бузину. Це дикоросла ягода. Фахівці вважають, що посилений інтерес до ягоди є тимчасовим. Навіть якщо в Україні й з’являться промислові насадження бузини, то це не набуде масового характеру. До того ж закладання плантацій потребує й законодавчого врегулювання.
«Для початку потрібно внести бузину до переліку сільськогосподарських рослин. На сьогодні культурне вирощування бузини в Україні на землях сільськогосподарського призначення, наскільки я знаю, є нелегальним. Це лісова рослина. Вирощувати ліс на сільськогосподарській землі можна лише за умови зміни її цільового призначення», — зазначає Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
«Ситуація з бузиною повторює ситуацію з обліпихою, яка спостерігалась 3 – 4 роки тому, коли запит є, а садивного матеріалу немає. Ми не готові були до такої ситуації. Є виробники, які зацікавлені у висаджуванні бузини, але розсадникам нічого запропонувати. Такий стихійний попит на бузину був прямо пов’язаний з пандемією.
З бузини, зокрема, виготовляють добавки, які допомагають швидше відновлюватися після хвороби. На ринку з’явився запит на культуру. Виробники розуміють, що це місце потрібно заповнити, а щоб це зробити, потрібен, як мінімум, доступ до садивного матеріалу в достатній кількості, але його немає. Зараз розсадники намагаються розв’язати цю проблему: вивчають сорти, закладають маточні насадження. Утім, це процес не швидкий і далеко не факт, що коли буде створена розсадницька база, запит на бузину залишиться таким же високим. Тому, на мою думку, бузина навряд матиме тривалу стабільну перспективу. Скоріше за все, це просто тимчасовий інтерес, пов’язаний з ситуацією у світі», — говорить Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН.
Тарас Баштанник, президент Української плодоовочевої асоціації (УПОА), також схиляється до такої думки. «Щодо активізації експорту бузини та перспектив закладання промислових плантацій, то не думаю, що таке виробництво стане масовим, адже собівартість збору дикорослої ягоди нижча, ніж вирощування», — зазначає президент УПОА.
«Ніш багато. Якщо говорити про вже розкручені ніші, то це обліпиха, для якої є відносно масовий ринок. 4 – 5 років тому саджанці цієї культури було знайти складно, але розсадники почали масово заводити обліпиху. Проблему було розв’язано переважно завдяки імпорту садивного матеріалу, реєстрації закордонних сортів, але популярні вітчизняні сорти зараз також є. Таким чином розвинули розсадницьку базу і наразі на внутрішньому ринку є достатня пропозиція садивного матеріалу обліпихи. Тепер потрібно розвивати весь виробничий ланцюжок, зокрема, післязбиральну доробку», — зазначає Олександр Ярещенко.
«Серед інших ніш досить привабливою виглядає суниця альпійська. Це лісова суничка, яка досить трудозатратна у вирощуванні, але має стабільний попит на ринку, зокрема, у замороженому вигляді на експорт. Є такі ніші, які перспективні (жимолость, ожина та ін.), але поки що масового ринку для них немає. Чи буде він, коли він з’явиться, залежатиме від зусиль виробників, трейдерів, переробників, і не лише в Україні», — додає фахівець.
«Якщо говорити про інші нішеві ягоди, то порічка, аґрус мають потенціал до вирощування та зростання площ. А, наприклад, ожина не є достатньо перспективною через кліматичні умови, тому Україна залишиться експортером саме дикорослої ожини. Щодо жимолості — радикальних змін не прогнозую, оскільки поки що немає для неї великого ринку», — розповідає Тарас Баштанник.
Детальніше про розвиток ягідництва в територіальних громадах Дніпропетровщини ви можете дізнатись за посиланням.
Джернло: https://www.seeds.org.ua/
