Незважаючи на війну, в Україні продовжується процес приватизації. Вона була припинена після початку повномасштабної війни, а у вересні 2022 року була перезапущена мала приватизація. Наразі Фонд державного майна (ФДМ) очікує умов для продовження великої приватизації. Утім, в умовах війни шанс на залучення стратегічних інвесторів вкрай низький.
З вересня минулого року в Україні відновилася мала приватизація, яку призупинено з початку повномасштабного вторгнення РФ. Майже за чотири місяці до державного та місцевих бюджетів надійшло понад 1,4 млрд грн. Загалом минулого року приватизація принесла до держбюджету 1,7 млрд грн при плані у 8 млрд грн.
Серед найпопулярніших лотів малої приватизації – спиртзаводи, окремі майнові комплекси, рекреаційні об’єкти, активи машинобудівних підприємств, нежитлові приміщення та незавершене будівництво.
Серед великих лотів, які були продані з вересня:
Уже цього року ФДМ чекає ухвалення законопроєкту №8250, який спрямований на модернізацію управлінської структури ФДМ. У ньому є умова про розблокування великої приватизації, щоб в II-III кварталі поточного року її відновити.
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, цього року уряд буде реалізовувати такі заходи:
Серед об’єктів, які готуються або готуватимуться до приватизації:
Щодо низки перелічених ще триває передача до ФДМ чи розгляду в судах. Очікується, що надалі на приватизацію будуть передані інші російські активи, які будуть конфісковані в судовому порядку.
Ці великі об’єкти буде досить складно зараз продати не лише через військові ризики, високу вартість, а й факт націоналізації, що робить активи вразливими для довгих судових розглядів. З іншого боку, влада, очевидно, не збирається реалізовувати озвучені ще до війни ідеї створення вертикально-інтегрованого титанового холдингу на базі ЗТМК та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, або вже алюмінієвого – на базі ЗаЛКу та НГЗ.
Загалом у законі про держбюджет на 2023 рік заплановано надходження від приватизації у розмірі 6 млрд грн. Утім, план із приватизації держмайна останніми роками не виконувався.
Одна з основних тез, що супроводжує приватизацію, полягає в тому, що держава апріорі не може бути ефективним власником. В Українському союзі промисловців та підприємців (УСПП) пов’язують низьку ефективність діяльності сотень держпідприємств із кризою державного менеджменту, адже останніми роками в уряді взагалі не говорили про модернізацію чи пошук ринків збуту для цих виробництв. Як приклад – Одеський припортовий завод. За підсумками 2022 року лише третина держкомпаній була прибутковою, при цьому немає ґрунтовного аналізу причин такого становища.
«Вихід держави з нестратегічних активів та пошук для них ефективного власника, здатного покращити діяльність підприємств, створити нові робочі місця, підвищити конкурентоспроможність продукції та послуг – одне з ключових завдань, визначених Планом відновлення України», – каже Данило Гетьманцев, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики
Ще однією стороною медалі є те, що держоргани, які займаються приватизацією чи управлінням націоналізованими активами – ФДМ та АРМА, останнім часом публічно звинувачувалися у корупції, що не сприяє прозорості в процесі приватизації.
«Якщо держава має об’єкти, на які є попит, то треба продавати, а кошти від продажу спрямовувати на військові потреби. Велику приватизацію потрібно було провести 30 років тому. Державна власність є обтяжливою, а в умовах війни, особливо з точки зору компенсації збитків, корупційної складової та ін. А останні події навколо колишнього керівництва ФДМ лише наголошують на необхідності продовження приватизації», – зазначає Олексій Мовчан, народний депутат України, заступник голови Комітету з питань економічного розвитку
З одного боку, державі потрібні гроші для заповнення держбюджету. З іншого, продати привабливий актив стратегічному західному інвестору за умов війни – завдання вкрай складне. Наприклад, у січні морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» було продано за 201 млн грн вітчизняному інвестору. Провели й кілька аукціонів для «Білгород-Дністровського МТП», але покупець не заплатив за об’єкт 220 млн грн – отже, незабаром очікується третій аукціон.
Це перші порти, виставлені на приватизацію. Надалі влада може виставити на продаж і більші портові об’єкти, на які вже є попит. Зокрема, групі «Метінвест» може бути цікавою приватизація глибоководних портів, які здатні приймати великі судна.
«Якщо ми й розмірковуватимемо над покупкою портів, то вони мають бути більшими. Такими, які зможуть приймати судна на 20-40 тис. т або 120-180 тис. т. Судна типу Panamax чи Capesize. В Україні лише один порт, який може приймати судна, здатні перевозити 180 тис. т – це «Південний». Тому це може бути цікаво, але це мають бути порти, які можуть приймати великі судна. Маленькі порти для продукції металургії не підходять», – раніше розповів генеральний директор «Метінвеста» Юрій Риженков.
Експерти зазначають, що питання ціни продажу активу за приватизації в умовах війни може бути не ключовим, головне – запустити виробництво.
«Під час війни, маючи пошкодження або втрату приміщень/обладнання та ін. вартість таких підприємств/об’єктів буде нижчою за ринкову. Але знову ж таки потрібно дивитися на перспективу: якщо на умовний завод, який роками вже не працював, зайде інвестор з умовами продовження профільного виробництва, створення нових робочих місць та ін. – це і буде вигода для держави, а не та одноразова сума, яку він заплатить», – каже Анатолій Кінах, президент УСПП.
Для залучення західних стратегічних інвесторів конче потрібне страхування від військових ризиків. Також інвестори вкотре не виявлятимуть навіть зацікавленості в активах країни, де на значній території ведуться бойові дії.
«Дуже важлива наявність чіткого механізму страхування від військових ризиків. Наприклад, для німецьких інвесторів в Україні це зробив німецький уряд, і нам відомо про велику компанію, яка розпочала будівництво вже другого заводу в нашій країні. Незважаючи на війну. Тому такий механізм страхування має бути розроблений КМУ спільно з ВРУ та міжнародними партнерами, фінансовими організаціями», – пояснює президент УСПП.
В умовах військового стану Україні потрібні швидкі, але вивірені рішення. Тому оцінка вартості активів має бути прозорою, а якщо це підприємство, здатне виробляти технологічну продукцію/здійснювати переробку та ін., то приватизація має бути з умовою продовження професійної діяльності та збереження робочих місць. Як і за релокації – для кожного випадку потрібен окремий бізнес-план.
«Після розблокування малої приватизації у серпні минулого року ми бачимо неймовірні результати. З серпня минулого року було проведено 650 аукціонів, від яких держава отримала 26% прибутків від приватизації за останні 5 років. Це підкреслює, що навіть за умов війни попит на об’єкти приватизації є, і він навіть більший, ніж до війни», – наголошує Мовчан.
У державній власності обов’язково мають залишитися ключові підприємства ОПК, критична інфраструктура, енергетичний сектор, машинобудування, які формують національну безпеку.
«Великі стратегічні об’єкти мають розглядатися для приватизації через призму національних інтересів, аналізу впливу на безпеку, обороноздатність, структуру економіки, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, чітких техніко-економічних розрахунках та прогнозах наслідків», – резюмує Кінах.
Джерело: https://gmk.center/ua/
