У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС і сім рекомендацій Єврокомісії, які слід виконати. І громадянське суспільство в Україні, і посадовці у Брюсселі та інших європейських столицях пильно слідкували за тим, як виконуються рекомендації. Усна оцінка Єврокомісії очікувалась навесні, але її оприлюднення змістили на червень. На Конференції з питань відновлення України в Лондоні єврокомісар з розширення оголосив оцінку.
Комісія вирішила застосувати таку шкалу: немає прогресу, помірний прогрес, суттєвий прогрес, виконано. Умовно, ці оцінки можна прирівняти до балів – від 1 до 5, де 5 – найвищий, а 1 – найнижчий бали.
Україна повністю виконала 2 рекомендації із 7. І перебуває у процесі виконання інших. Хороша новина – жодної одиниці. Водночас середній бал дорівнює 3,7. Поруч із двома максимальними балами ми отримали одну оцінку “добрий прогрес” і ще чотири “помірний прогрес”.
Далі читайте більше про реформи, які оцінювали. А також прогрес у них.
Тут Єврокомісія вважає, що Україна має помітний прогрес. Верховна Рада ухвалила нову процедуру відбору суддів до Конституційного Суду. І зазнала критики за спроби політизувати процес і закласти для добору суддів умови, що не відповідають рекомендаціям ВК. Саме щодо цієї рекомендації точилися баталії між українською владою та громадянським суспільством. Але завдяки діалогу Україна заново вийшла на текст проєкту закону, який визнано прийнятним Венеційською комісією. Частину правок ВР має внести до другого читання, але в Євросоюзі очікують запуску конкурсу найближчим часом.
Реакція експертної спільноти на цю оцінку була більш ніж стриманою. Головна причина – відмова додати сьомого члена до дорадчої групи експертів, які мають відбирати суддів Конституційного Суду. Водночас у самому Євросоюзі та Венеційській комісії, здається, задовольнились наданням міжнародним експертам вирішального голосу. Переважний голос міжнародних експертів – це однозначно плюс.
Виконана. У рамках цієї реформи передбачалось, що буде запущена робота Вищої ради правосуддя (ВРП) – органу, який має призначати суддів на посади, звільняти з посад та за необхідності притягати до дисциплінарної відповідальності. Після більш як десятимісячної перерви в роботі кворум у ВРП відновлено і ВРП діє. Що важливо – у громадськості майже не було зауважень до відібраних членів ВРП.
Другий аспект реформи – формування нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), органу, який у найближчі роки муситиме відібрати понад 2,5 тисячі суддів на посади. Склад ВККС теж сформовано, і теж без суттєвих зауважень від громадськості. Тож ця рекомендація виконана Україною в повному обсязі. Саме її виконання дає обґрунтовану надію на справжнє перезавантаження судової влади.
Авжеж, судова реформа ще дуже далека від виконання, але саме формування доброчесних і фахових складів цих двох органів впливатиме на те, які судді будуть на посадах і як система реагуватиме на порушення з їхнього боку. Поки що перспективи судової реформи виглядають стримано оптимістично.
Є “певний прогрес”. Стояла задача відібрати на відкритих конкурсах і призначити голів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро. А також ухвалити Національну антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму. Майже всі формальні вимоги Україна виконала.
Водночас важливою частиною цієї рекомендації ЄК було проактивне та ефективне розслідування корупційних правопорушень. А також реальне судове переслідування та винесення справедливих вироків для засуджених корупціонерів. І тут варто ще ґрунтовно попрацювати.
Саме формулювання рекомендації свідчить про те, що у Європейському Союзі розуміють, що створення антикорупційних органів недостатньо. Важливо забезпечити їхню незалежність, створити умови для їхньої роботи, почати доводити справи корупціонерів до етапу винесення обвинувальних вироків і призначення відповідних покарань. Справа Князєва, справа “одеського військкома”, справа закупівель для укриттів, справа харчових закупівель для армії… Як би це дивно не звучало, але ті кілька великих корупційних скандалів, які останнім часом трапилися в Україні, є гарним шансом продемонструвати Брюсселю рішучість боротися з корупцією.
Тут Єврокомісія теж вказала на певний прогрес. Ця рекомендація стосувалась імплементації стандартів Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) та прийняття комплексного плану реформування правоохоронних органів. З важливих досягнень у виконанні рекомендації – Україна прийняла план реформування правоохоронного сектору, а також низку законів і підзаконних актів, спрямованих на виконання стандартів FATF і вимог директив ЄС. Зокрема, у частині вимог до фінансового моніторингу. Також Верховна Рада ратифікувала Додатковий протокол до Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму і внесла відповідні зміни до українського законодавства. Попереду прийняття важливого закону про так званих PEPів – політично значущих осіб, а також окремих підзаконних актів. У виконанні цієї рекомендації очікується суттєвий прогрес найближчим часом. Адже законопроєкт 9269 (про політично значущих осіб) готовий і підтриманий Європейським Союзом. Чекаємо на розгляд у ВР.
Виконання цієї рекомендації можна вважати навіть дещо недооціненим, оскільки прийнята значна кількість актів, що імплементують стандарти FATF. Також ухвалено комплексний план реформування правоохоронного сектору.
У цій рекомендації теж певний прогрес. Вона стосувалась уже прийнятого закону про протидію впливу олігархів. Україна успішно пройшла стадію оцінки закону про деолігархізацію Венеційською комісією, нещодавно отримала рекомендації і тепер буде їх впроваджувати. ВК наголошує, що слід уникати персонального підходу, натомість спиратися на системний. Тобто відштовхуватися не від персоналій, а від законів і процедур.
Як і у випадку з боротьбою з корупцією, у Брюсселі очікують, що Україна не лише виконає формальну частину, але і буде виконувати свої ж закони своєчасно та справедливо. Щоб унеможливити подальше оскарження рішень через порушення прав людини. Фактично Венеційська комісія попросила відкласти імплементацію закону про деолігархізацію. З одного боку, це навряд чи може вітатися в Україні. З іншого – у нас уже були приклади недостатньо збалансованих законів. Вони уможливили поновлення на посадах корумпованих посадовців, поліцейських, суддів тощо. Тому, можливо, в цьому випадку варто не поспішати, щоб гарантувати, що процес буде ефективним.
Ця рекомендація повністю виконана. У її рамках прийняли закон про медіа та про рекламу, щоб узгодити регулювання нашого медійного поля з аудіовізуальною директивою ЄС 2018/1808.
Виконання цієї рекомендації – досить велика перемога, оскільки закон про медіа лежав у Раді щонайменше з 2019 року. Те, що політичні сили досягли консенсусу щодо об’ємного тексту акта, врахували національні інтереси і привели у відповідність до профільної директиви ЄС, є однозначним плюсом.
У ній маємо певний прогрес за оцінкою Єврокомісії. Відповідно до змісту рекомендації, рамковий закон про національні меншини був прийнятий. Для представників меншин перехід на навчання мовами країн ЄС відклали на рік, щоб дати більше часу на адаптацію. Консультації з національними меншинами тривають. На черзі – впровадження окремих рекомендацій Венеційської комісії до рамкового закону, оскільки деякі з них викликали суспільний резонанс і навряд чи взагалі можуть бути виконані, оскільки зачіпають питання національної безпеки. Крім того, необхідно затвердити державну програму “Єдність у різноманітті”.
Переважно оцінка виконання цієї рекомендації розглядається як така, що була занижена, а висновок Венеційської комісії, який таку оцінку зумовив, справедливо розкритикувало українське громадянське суспільство. І це при тому, що рамковий закон про національні меншини є досить адекватним за своєю суттю. Справедливості заради, Венеційка ніколи не ставилася прихильно до наших спроб захистити свій мовний і культурний простір. Разом з рекомендаціями щодо закону про меншини нагадала про свої висновки щодо законів про мову і освіту. Що категорично не сприймається ні політиками, ні суспільством. У нашій ситуації це абсолютно зрозуміло. Поки що ця рекомендація виглядає як така, що буде найбільшим каменем спотикання із семи, попри всі тертя, які оточують інші рекомендації (наприклад, про відбір суддів КСУ). Адже це фактично єдина рекомендація, висновки Венеційки щодо якої знаходять дуже мало підтримки серед громадянського суспільства. Утім навряд чи відповідні суперечки з Венеційською комісією будуть критичним на цьому етапі.
Дві рекомендації виконано повністю, п’ять перебувають у процесі виконання. Це дає підстави для обережного оптимізму. Так, це менше, ніж нам усім хотілося б, але не слід забувати, що Україна веде виснажливу війну. Є ворог не лише зовнішній, але й внутрішній, боротьба з яким не менш важка. Крім того, рекомендації є досить об’ємними, тож вимагають певного часу для виконання.
Ну і авжеж, це не кінець. Україна продовжує роботу над ними і розраховує суттєво просунутись у їхньому виконанні найближчим часом. У жовтні Європейська комісія представить Пакет розширення – щорічну оцінку країн-кандидатів. Серед яких уперше буде Україна. До цього часу Україні варто мати більше виконаних рекомендацій. Від оцінки восени і від того, наскільки ще ми просунемось у реалізації семи рекомендацій, залежатиме, чи зможе Україна розпочати переговори про вступ у ЄС до кінця цього року.
Джерело: https://lb.ua/
