Європейські вимоги щодо скорочення викидів CO₂ створюють додаткове фінансове навантаження для українських виробників, яким потрібно відновлювати зруйновані потужності й водночас інвестувати в декарбонізацію.
Українські металурги намагаються домовитися з європейськими партнерами про пом’якшення торговельних обмежень — екологічного мита CBAM і нових квот на імпорт української продукції, адже через блокаду чорноморських портів Євросоюз залишається єдиним ринком для збуту залізорудної сировини та металопродукції.
Європейській комісії варто переглянути оцінку впливу механізму транскордонного вуглецевого коригування (СВАМ) на українську економіку, оскільки початковий прогноз, за яким у 2031-му втрати становитимуть лише 0,01% ВВП, уже не відповідає фактичним умовам. У першому півріччі 2026 року скорочення експорту металургійної продукції до ЄС за всіма кодами, охопленими СВАМ, сягнуло €149 млн порівняно з першим півріччям 2025 р. З урахуванням впливу на ланцюги постачання це означатиме втрату близько 0,3% ВВП — у тридцять разів більше, ніж прогнозований ефект для 2031-го, коли ефект від СВАМ посилиться.
Фінансове навантаження від СВАМ на підприємства зростатиме щороку. Для плоского прокату середній платіж на тонну може збільшитися з €78 у 2026 році до €198 у 2030-му, а для довгого прокату — з €61 до €173. Суми, що йтимуть як СВАМ-платежі, це кошти, яких бракуватиме на відновлення пошкоджених виробництв, підвищення енергоефективності та виконання проєктів декарбонізації.
«Ми не вимагаємо преференцій. За 2022-2025 роки Євросоюз виділив €9 млрд десяти найбільшим металургійним підприємствам, щоб вони привели виробництво у відповідність до вимог щодо викидів CO₂. Тепер від нас вимагають того самого. Але ми маємо спочатку відбудувати підприємства, а потім ще знайти кошти на декарбонізацію. Тому ми вже перебуваємо в нерівних умовах», розповів керівник офісу генерального директора Групи Метінвест Олександр Водовіз на «Експортному форумі: вижити попри все».
Одним зі шляхів залучення інвестицій він назвав створення кластерів за участю України та ЄС, які сприятимуть відновленню української промисловості.
«Нам потрібно якнайшвидше рухатися до створення кластерів, яких вимагає ЄС, і працювати з європейськими партнерами над узгодженням законодавства», — додав Олександр Водовіз.
Водночас європейські вимоги щодо скорочення викидів CO₂ створюють додаткове фінансове навантаження для українських виробників, яким потрібно відновлювати зруйновані потужності й водночас інвестувати в декарбонізацію.
«Ми не вимагаємо преференцій. За 2022-2025 роки Євросоюз виділив €9 млрд десяти найбільшим металургійним підприємствам, щоб вони привели виробництво у відповідність до вимог щодо викидів CO₂. Тепер від нас вимагають того самого. Але ми маємо спочатку відбудувати підприємства, а потім ще знайти кошти на декарбонізацію. Тому ми вже перебуваємо в нерівних умовах», — наголосив він.
Водночас інтеграцію до ЄС Олександр Водовіз пропонує розглядати в ширшому контексті — як можливість для України залучати фінансування, отримати доступ до технологій і працювати на одному з найпривабливіших ринків світу.
Єврокомісії варто провести новий розрахунок впливу СВАМ на український ВВП, врахувавши воєнні руйнування, зупинки виробництва, проблеми логістики й енергетики в Україні. Такий перегляд надалі може стати підставою для перехідних рішень, які збережуть виробничу базу, експорт і здатність української промисловості інвестувати у власний розвиток і декарбонізацію.
Джерела: https://metinvestholding.com/ua, https://gmk.center/ua
