Сталь є життєво важливим компонентом багатьох ланцюжків створення вартості, особливо в галузі «чистих» технологій. Без цього металу важко побудувати декарбонізовану і стійку економіку.
Всього на сьогодні існує понад 3 500 марок сталі, 75% з яких були розроблені за останні 20 років. З них будують хмарочоси, швидкісні потяги, високотехнологічне медичне обладнання та багато чого іншого.
Головний виклик полягає у тому, що наразі сталеливарна промисловість виробляє більше CO2, ніж будь-яка інша, а загалом на неї припадає близько 10% загальних світових викидів. Розвинуті країни, особливо в ЄС, прагнуть декарбонізації цієї галузі, переводячи виробництво сталі з вугільних печей на ті, що працюють на електриці або водні (зелена сталь).
Багато чистих технологій, таких як вітрові турбіни та електромобілі (EV), покладаються на сталь. У цьому контексті пріоритет це забезпечення успішного переходу до “зеленої сталі” при збереженні конкурентоспроможності сталеливарної промисловості на світових ринках.
Зараз металургійні підприємства є найбільшими переробниками відходів. У Європі рівень збору вторинної сировини становить 88%, що є найвищим показником у світі серед усіх матеріалів, а щорічно переробляється 90 мільйонів тонн брухту чорних металів. Перероблення 1 тонни брухту скорочує 1,5 тонни викидів CO2, а для брухту нержавіючої сталі цей показник зростає до 4 тонн. Таким чином, щороку тільки європейська сталеливарна промисловість скорочує 132 мільйони тонн CO2, що еквівалентно прямим викидам CO2 82 мільйонів домогосподарств ЄС.
У 2022 році світове споживання металолому було на рівні вище 600 млн тонн. При переробленні цього обсягу вдалося б скоротити майже мільярд тонн викидів CO2, що складає близько 5% цих викидів в усьому світі за рік.
Одним з ключових викликів є забезпечення доступу до достатньої кількості конкурентоспроможної за вартістю не викопної енергії та критично важливої сировини, такої як сталевий брухт. Крім того, металургія потребує пріоритетного доступу до водню та відповідної інфраструктури, оскільки вона має найбільший потенціал скорочення викидів CO2 порівняно з іншими секторами.
Європейська сталеливарна промисловість перебуває на амбітному шляху до скорочення викидів вуглецю на 55% до 2030 року і досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року відповідно до кліматичних цілей ЄС (Green Deal).
EUROFER також прагне забезпечити доступ до брухту чорних металів, який є важливим матеріалом для виробництва “зеленої” сталі. ЄС повинен розглянути можливість включення брухту до переліку критично важливої сировини, а експорт брухту повинен бути дозволений тільки в треті країни з такими ж кліматичними амбіціями й екологічними та соціальними стандартами, еквівалентними європейським.
Більше цікавих новин про інновації та інвестиції у світі ви можете знайти у Телеграм, Фейсбук та на офіційному сайті Агентства.
