Гірничо-металургійний комплекс України постраждав від війни значно сильніше, ніж інші галузі економіки. Тому від ГМК важко очікувати швидкого повернення обсягів виробництва на довоєнний рівень, оскільки 40% металургійних потужностей було захоплено або знищено в Маріуполі – меткомбінати ММК ім. Ілліча та «Азовсталь». Проте вже зараз ключові підприємства галузі будують плани щодо збільшення виробництва порівняно з важким 4-м кварталом 2022 року.
У 2022 середньорічне завантаження потужностей галузі було на рівні 30%, а в жовтні-грудні – всього 15–20%. У середньому металургійні підприємства були завантажені приблизно на 15%, гірничорудні – на 20%.
У міру стабілізації постачання електроенергії помісячна динаміка виробництва на початку 2023 року показує перші ознаки покращення ситуації в галузі. Металургійні підприємства України за підсумками лютого 2023 року збільшили порівняно із січнем виплавку сталі на 49,3% м./м. – до 424 тис. т, а виробництво прокату – на 30%, до 334 тис. т.
«Ситуація на підприємствах галузі почала покращуватися з кінця лютого, коли з’явилася можливість щодо стабілізації постачання електроенергії. Це й дозволило підприємствам показати найкращі результати порівняно з попереднім місяцем. Однак істотного збільшення обсягів виробництва не відбулося, оскільки інші проблеми залишаються невирішеними, зокрема одна з головних – логістична: морські порти, через які у мирний час ми відправляли на експорт 70% продукції ГМК, як і раніше, залишаються для нас закритими», – каже Олександр Каленков, президент ВП «Укрметалургпром».
Практично всі підприємства галузі працюють із різним рівнем завантаження. Наразі сталеплавильні потужності підприємств «Метінвесту» завантажені на 60-65%. Наприклад, меткомбінат «Запоріжсталь» у лютому поточного року порівняно із січнем відновив виробництво сталі на 32,8% – 119,4 тис. т, прокату – на 36,4%, до 99,6 тис. т. Також підприємство у березні почало виводити з гарячої консервації доменну піч №2 та почало працювати трьома печами. Середнє завантаження металургійних підприємств – 26%.
Як зазначають на «АрселорМіттал Кривий Ріг», виробнича ситуація останнім часом дещо покращилася, але рівень завантаження потужностей все ще залишається на рівні 25-30%. Підприємства галузі готові відновлювати виробництво в умовах стабільного постачання електроенергії та виділення достатніх лімітів.
«Якщо постачання електроенергії буде стабільним і ми збережемо логістичну можливість перевезення продукції через Польщу чи південь України до Румунії, ми зможемо повернутися до рівня виробництва у 50% нашої потужності», – раніше відзначив Мауро Лонгобардо, гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Також можна відзначити відновлення роботи гірничодобувних потужностей. Наразі всі чотири ГЗК «Метінвесту» виробляють продукцію та завантажені на 25-40%. Група планує збільшити потужність ГЗК до мінімуму 30% від довоєнного рівня і зосередитися переважно на виробництві котунів.
У свою чергу, Ferrexpo в березні запустила в роботу другу лінію огрудкування. Усього компанія оперує чотирма лініями. Поточний рівень завантаження потужностей може сягнути 50%.
З урахуванням помісячної динаміки (у лютому порівняно з січнем 2023 року) дещо покращилися окремі показники експорту продукції ГМК:
Незважаючи на логістичні проблеми та перебування близько до зони бойових дій, підприємства галузі змогли пристосуватися до важких умов та будують плани відновлення виробництва.
Після осінніх ракетних ударів по енергоінфраструктурі, унаслідок яких багато підприємств ГМК були змушені призупинити роботу, ситуація покращилась. Українська енергосистема вже місяць (з короткими перервами в окремих областях) працює без обмеження постачання електроенергії всім видам споживачів. Наразі енергогенеруючі підприємства мають необхідні обсяги потужності для повного забезпечення потреб споживачів.
З початку війни перед компаніями ГМК гостро стояла проблема переналагодження ланцюжків поставок і впровадження нових логістичних маршрутів. Компаніям галузі багато в чому вдалося за 3-6 місяців перебудувати експортну логістику через європейські морпорти, українські порти на Дунаї збільшити використання автотранспорту.
Головним ринком для української продукції ГМК залишається європейський, тож ситуація в українському ГМК багато в чому залежатиме економічно від ЄС. Українські підприємства постачають до Євросоюзу руду, напівфабрикати та готову продукцію.
У 2023 році європейські металурги масово відновлюють виробництво на раніше зупинених доменних печах та збільшують обсяги випуску металопродукції. За даними агентства Platts, з початку поточного року про перезапуск або відновлення потужностей оголосили дев’ять великих європейських компаній.
Причиною відновлення роботи європейських металургійних потужностей є те, що до грудня європейські дистриб’ютори вже виснажили накопичені в першому півріччі 2022 року складські запаси. Необхідність поповнення залишків призводить до тимчасового дефіциту та зростання цін.
За даними Platts, європейські металурги говорять про наявність хороших портфелів замовлень та стабільний попит, що дозволяє забезпечити подальше зростання цін.
«Кон’юнктура на зовнішніх ринках частково вже покращилася, але глобальний попит на металопродукцію навряд чи суттєво зросте до моменту стабілізації геополітичної ситуації у світі. З огляду на все, я думаю, що ціни на металопродукцію в найближчій перспективі якщо й зростуть, то незначно», – наголошує Каленков.
На тлі відновлення виробництва збільшується і попит у Європі на залізну руду. Європейський ринок через блокування портів Чорного моря є пріоритетним для українських залізорудних компаній. Експорту ЗРС сприятиме й зростання цін на сировину, що підігрівається очікуваннями збільшення попиту на сталь у Китаї. Аналітики Goldman Sachs прогнозують можливі ціни на руду в середньому $150 за тонну.
Головний ризик – можлива активізація бойових дій та проведення ракетних та артилерійських атак районами Запоріжжя, Кривого Рогу, Нікополя, Дніпра, Кам’янського, де розташовуються працюючі підприємства галузі. Це може призвести до пошкоджень виробничих потужностей та енергоінфраструктури, зупинки логістики.
Складнощі з логістикою поки що залишаються такими ж, як і у 2022 році, коли нові логістичні маршрути стали довшими та дорожчими, що обмежує експорт.
Згідно з результатами дослідження (станом на листопад-2022) вартість доставки української металургійної продукції до порту призначення збільшилась у 3-4 рази, а середня відстань до порту відправки для українських експортерів збільшилась у 5 разів. В окремих випадках логістичні витрати стали рівними або перевищують собівартість продукції.
Незважаючи на всі зусилля «Укрзалізниці» та Мінінфраструктури, вузькою шийкою залишаються західні залізничні та меншою мірою автомобільні переходи, а також доступ до європейських морпортів.
Підприємства галузі частково перенаправили свій експорт та імпорт до українських портів на Дунаї («Ізмаїл»), але їхні можливості перевалки обмежені. Більше того, «Укрзалізниця» у березні запровадила обмеження на перевезення зернових до Ізмаїлу через критичну ситуацію зі скупченням вагонів (черга становить 17 діб).
Логістичні проблеми галузі залишатимуться актуальними до моменту відкриття чорноморських портів та для експорту продукції ГМК, а не лише АПК. Згідно з результатами дослідження, блокування портів щомісяця коштує Україні $420 млн недоотриманих доходів від експорту. Українська влада намагається домовитися про включення експорту продукції ГМК до «зернової угоди», але видимого прогресу в тому питанні поки що немає.
Перед підприємствами галузі постає проблема нестачі персоналу. Частина співробітників стала внутрішньо переміщеними особами або виїхала за кордон. Велика частина підлягає мобілізації. На підприємствах ГМК було мобілізовано або стали добровольцями приблизно 8-12% чинної кількості персоналу.
Компанії зазнають труднощів або можуть їх зазнати, особливо при відновленні виробництва. Частково компанії галузі вирішують свої проблеми з персоналом шляхом зовнішнього набору, переведення співробітників з інших активів або внутрішнім підбором працівників у межах одного підприємства.
«Наразі підприємства галузі працюють лише на малу частину від своїх виробничих можливостей. При цьому вони намагаються не допускати масових звільнень та продовжують виплачувати зарплати своїм співробітникам. Гострої нестачі персоналу в галузі зараз немає, але після нашої перемоги та відкриття кордонів для чоловіків-військовозобов’язаних можливий відтік кадрів за кордон — багато хто з них захоче возз’єднатися зі своїми сім’ями, які вже давно облаштувались у європейських містах», – пояснює Каленков.
Через бойові дії в індустріальних регіонах, де була найвища питома вага заготівлі, обсяг брухту істотно знизився. За підсумками 2022 року цей показник знизився на 75,9% порівняно з 2021 роком – до 996,7 тис. т. Вже за результатами двох перших місяців 2023 року ломозбір скоротився на 70,7% р./р. – до 152,2 тис. т.
«Наразі не видно інструментів, щоб активізувати заготівлю металобрухту. Машинобудування здебільшого, простоює, ломозаготівельні потужності в ряді регіонів загублені, та й кадровий потенціал (люди, які руками збирають брухт) скоротився через мобілізацію, еміграцію та ін. Тому прогнози на 2023 рік не втішні. В оптимістичному сценарії збір брухту становитиме близько 800 тис. т, у песимістичному – 600 тис. т. При цьому потреба металургів у базовому сценарії досягне 1 млн. т», – каже керівник аналітичного центру CMD-Ukraine Ігор Гужва.
Додатково до всього збільшився експорт металобрухту. Якщо за підсумками 2022 року цей показник скоротився в 11,4 раза р./р. – до 53,6 тис. т, то за січень-лютий 2023 року експорт зріс у 3,5 раза – до 24,8 тис. т. Загальна ринкова кон’юнктура в Європі сприяє збільшенню експорту цієї сировини цього року.
«Економіка експорту металобрухту стає привабливішою. Поліпшення кон’юнктури на європейському ринку сталі та зростання цін на брухт у країнах ЄС до €430–450 за тонну створює гарні перспективи для збільшення експорту металобрухту до Європи. Водночас, внутрішні ціни зараз на рівні 200-230 євро за тонну. Підвищення рівня цін активізувало ринок заготівлі, але внутрішній попит суттєво не зріс, тому ми очікуємо на зростання експортних поставок», – зазначає Володимир Бублей, президент «УАВтормет».
Зростання експорту загрожує нестачею сировини для українських метзаводів, які будують плани поновлення виробництва. На жаль, із 16 березня завод «Інтерпайп Сталь» вже припинив роботу через дефіцит металобрухту.
За словами Каленкова, внаслідок падіння рівня ломозаготівлі та збільшення експорту цієї стратегічної сировини у другому кварталі поточного року ми очікуємо на дефіцит брухту на рівні 100 тис. т. Дефіцит металобрухту спостерігався вже й у першому кварталі, але його тоді змогли перекрити роботою «зі складу », зараз і ці склади спорожніли.
«Експорт металобрухту з України просто згубний для наших метпідприємств. Не виключено, що вони не зможуть зробити заплановані обсяги сталі. У найгіршому випадку доведеться зупиняти потужності. Тому ситуація складна, треба ухвалювати рішення на державному рівні, аж до повернення до ідеї із забороною експорту на період воєнних дій. Більше того, державі потрібно посилити контроль за тим, щоб брухт, що постачається до ЄС, був призначений для кінцевого споживача. Справа в тому, що найчастіше експорт до ЄС чисто номінальний, щоб позбавитися мита, оскільки сировина надалі реекспортується, можливо, до Туреччини. Це завдання для дипломатів, не виключені торговельні розслідування», – наголошує Гужва.
Незважаючи на війну та втрату потужностей, стратегічні інвестори бачать потенціал в українській металургії, а індустрія зеленої металургії після війни здатна залучити десятки мільярдів доларів інвестицій. Очікується, що в умовах повоєнного відновлення українська металургія буде модернізована за найкращими стандартами. Однак для цього вже зараз потрібно дбати про гарантовану наявність сировини – металобрухту.
Повоєнне відновлення України вимагатиме величезної кількості металопродукції. Тому галузі вже зараз важлива підтримка у вигляді відкриття портів для експорту, продовження режиму скасування торгових обмежень на ринках розвинених країн, зниження логістичних та енерготарифів та ін. Підприємства галузі можуть відновити виробництво, що автоматично збільшить валютну виручку та надходження до бюджетів, сприятиме зміцненню курсу гривні та зростання зайнятості, створить позитивний мультиплікативний ефект для інших сфер економіки.
Джерело https://gmk.center/ua/
