Минулого року показники брухтозаготівельної галузі трохи покращилися – зросли й заготівля металобрухту, і його споживання, хоча виплавка сталі у 2023-му практично не змінилася порівняно з попереднім роком. Експерти галузі очікують у 2024-му невеликого зростання зі збору брухту, розраховуючи збільшити експорт.
Після падіння збору брухту в 4 рази у 2022 році, показники роботи брухтозаготівельної галузі торік дещо покращилися. За даними асоціації «УАВтормет», обсяг брухтозаготівлі в Україні 2023 року зріс на 28,1% – до 1,27 млн т порівняно з 996,7 тис. т 2022-го. Це приблизно відповідає балансовому прогнозу в 1,2-1,25 млн т.
Поставки брухту на метпідприємства торік становили лише 1,034 млн т (+15,4% р./р.), тоді як виплавка сталі була на рівні 6,23 млн т. За підсумками 2022 року поставки сировини споживачам були на рівні 895,7 тис. т за приблизно того самого обсягу виплавки.
На ринку спостерігається безліч факторів, що стримують зростання заготівлі брухту. Представники галузі називають такі поточні проблеми:
Протягом усього минулого року спостерігалося зростання експорту брухту чорних металів з України. Цей показник зріс у 3,4 раза і становив 182,5 тис. т на суму $52,7 млн. Тобто заготівля брухту зросла на 28%, а експорт зріс у 3,4 раза, що, звичайно, викликає побоювання споживачів брухту. Обсяг експорту металобрухту виявився значно вищим за очікування, які на початку минулого були на рівні 50-80 тис. т.
Український металобрухт в основному експортують до країн Євросоюзу. Найбільшими споживачами української сировини минулого року були: Польща – 160,6 тис. т, Греція – 13,2 тис. т і Болгарія – 2,7 тис. т.
Зростанню експорту сировини в ЄС сприяли не тільки географічна близькість, а й відсутність мита в розмірі €180 за тонну. Мито при експорті брухту до Європи до останнього часу становило лише €3 за тонну, а з початку поточного року – стало нульовим (згідно з угодою про Асоціацію). Для експорту достатньо отримати сертифікат EUR.1, що підтверджує українське походження сировини.
«Якщо до 2022 року експорт металобрухту здійснювався переважно в Туреччину і Придністров’я і з кожної тонни держава стягувала €180 мита, то за весь 2023 рік український держбюджет не отримав практично нічого, крім символічних €3 з тонни. Усі 180 тис. т було вивезено до країн Євросоюзу. А з 1 січня 2024 року експортне мито було знижено до нуля. Таким чином, держбюджет позбавляється цього джерела доходів. Але ж Польща – головний експортний напрямок для українських експортерів брухту – є профіцитною країною з точки зору пропозиції на ринку. Таким чином, польські порти є, по суті, перевалочною базою для українських експортерів брухту і способом не платити €180 мита», – каже Валентин Макаренко, голова правління «Інтерпайп Втормет».
«УАВтормет» очікує у 2024 році збільшення експорту брухту на 37% – до 250 тис. т. Однак цьому можуть перешкодити логістичні труднощі (можливе відновлення блокади західних автопереходів, конвенції на залізниці). Існує одна потенційна проблема. ЄС є нетто-експортером брухту (у 2022 році – 17,4 млн т), а тому поставки цієї сировини з України не мають великого значення і сенсу для споживачів.
На думку президента асоціації «УАВтормет» Володимира Бублея, з урахуванням слабкої кон’юнктури на європейському сталевому ринку не можна виключати, що заготівельники брухту сусідніх країн (за прикладом заборони на експорт агропродукції) можуть почати лобіювати запровадження обмежувальних заходів щодо українського металобрухту.
Металобрухт був і залишається стратегічною сировиною для української металургії, і тенденція до підвищення обсягів експорту викликає велике занепоєння у металургів. У березні минулого року «Інтерпайп» навіть зупиняв виробництво через брак брухту.
«Збільшення експортних відвантажень істотно впливатиме на ринок брухту, оскільки українські металурги планують наростити виплавку сталі в 2024 році. Кон’юнктура зовнішніх ринків залишається сприятливою, плюс покращилася морська логістика. Якщо у 2023 році експорт брухту становив 182 тис. т, то у 2024 році можна очікувати його збільшення в 2-3 рази. Це вже є суттєвою загрозою як робочим місцям на українських метпідприємствах, так і надходженням до бюджетів усіх рівнів», – наголошує Валентин Макаренко.
Металурги говорять про нестачу сировини, яка впливає на технологічні процеси та показники виробництва у металургійній галузі.
«На сьогодні рівень дефіциту металобрухту коливається в межах 20% (у 2023 р. він сягав 40%). Це змушує підприємства не тільки витрачати наявні в їхньому розпорядженні запаси металобрухту, призначені для забезпечення безперебійної роботи виробничих потужностей, а й й іти на вимушене збільшення витрат чавуну в тих самих мартенівських і конвертерних печах. Таким чином відчутно підвищується собівартість продукції, що випускається, або доводиться скорочувати виробництво. І це незважаючи на чинне експортне мито на металобрухт у розмірі €180 за тонну», – розповідає президент ВП «Укрметалургпром» Олександр Каленков.
«Укрметалургпром» неодноразово звертався до відповідних інстанцій з вимогою введення мораторію на експорт металобрухту щонайменше до кінця воєнних дій, однак питання так і залишається відкритим.
Нагадаємо, що більш ніж у 65-ти країнах світу запроваджено обмеження на експорт металобрухту, включно з прямою забороною на експорт. Брухт є найважливішою сировиною для виробництва сталі з низькими викидами СО2.
Очікується, що у 2024 році галузь продовжить відновлення. «УАВтормет» прогнозує в поточному році збільшення обсягу заготівлі брухту до 1,45-1,5 млн т або на 13,5-17,5% р./р. Поставки брухту споживачам у 2024 році можуть становити 1,2 млн т (+16% р./р.) за очікуваного рівня виробництва сталі в 6,8-7 млн т.
«Головним джерелом залишається амортизаційний брухт. Якщо зростатиме попит з боку металургів, галузь зможе задовольнити його і збільшити заготівлю металобрухту», – зазначає Володимир Бублей.
Перспективи надходження брухту з інших джерел наразі виглядають невизначеними. Наприклад, «Укрзалізниця» у 2023 році продала 76,4 тис. т брухту, хоча планувала реалізувати 170 тис. т. За словами президента «УАВтормету», держкомпанія ще не виконала раніше взятих зобов’язань – вона поставила лише 50% від проданих торік на аукціонах обсягів, проте галузь розраховує, що «Укрзалізниця» повернеться до продажу металобрухту на відкритому ринку.
«Починаючи з IV кварталу 2023 року, «Укрзалізниця» перестала виставляти брухт на продаж, хоча його обсяги могли б наситити ринок. Такі дії УЗ щодо продажів вносять високу частку невизначеності до балансу ринку. Адже УЗ могла б отримати додаткові кошти від реалізації майна», – додає Валентин Макаренко.
У 2023 році «Укрзалізниця» просила уряд звільнити її від зобов’язання реалізовувати металобрухт через систему «Прозорро.Продажі», щоб мати змогу експортувати сировину за прямими контрактами в Європу. Однак отримала відмову.
Ще одним потенційно великим джерелом є «конверсійний» («військовий») брухт, який утворився внаслідок бойових дій. Уже на первинному етапі виникають проблеми збору та обліку брухту, необхідність його сортування тощо. На це в Міноборони (власника такого брухту) немає ні достатніх коштів, ні людей, ні необхідних компетенцій. Станом на літо 2023 року обсяг «військового» брухту оцінювався в 730 тис. т, але на обліку перебуває лише 12+ тис. т. При цьому підбита бронетехніка, на виробництво якої йдуть леговані сплави, практично не може використовуватися як брухт чорних металів. Наразі вже Міноборони хоче мати право самостійного експорту брухту.
«Уже майже два роки точаться розмови про вилучення корисних деталей і вузлів з військової техніки. Однак ринок досі не побачив продажу хоча б однієї тонни цього майна і налагоджений процес реалізації цього металобрухту», – додає Валентин Макаренко.
За словами Володимира Бублея, у 2024 році не варто розраховувати на пропозицію великих обсягів «військового» металобрухту від Міноборони. У цьому випадку не вирішено багато нормативних та організаційних проблем.
В умовах післявоєнного відновлення роль металобрухту для української металургії неминуче зросте. Відновлення та модернізація підприємств галузі відбуватиметься вже з використанням нових технологій – виплавки сталі в електродугових печах (EAF) з використанням брухту і DRI. Наявність достатніх обсягів металобрухту слугує найважливішою передумовою декарбонізації української металургії та реалізації проєктів відновлення.
Джерело: https://gmk.center/ua/
