31 жовтня 2025 року набуде чинності нова редакція Закону України «Про публічно-приватне партнерство». Документ модернізує правові механізми співпраці держави та бізнесу у реалізації масштабних інфраструктурних, соціально значущих та стратегічних проєктів, встановлюючи прозорі правила взаємодії.

Закон визначає форми партнерства, передбачені чинним законодавством (зокрема концесія, спільна діяльність, управління майном тощо), а також порядок відбору інвестора, укладення договорів, розподіл ризиків і гарантії виконання зобов’язань. Водночас він не встановлює вичерпного переліку практичних моделей реалізації ППП, залишаючи сторонам свободу обирати оптимальний механізм співпраці залежно від специфіки проєкту.

Ключова особливість нового закону полягає в тому, що він не запроваджує власних преференцій, а відкриває інвестору можливість закріпити в умовах договору доступ до вже існуючих інструментів державної та місцевої підтримки. Йдеться про податкові, митні, фінансові та інфраструктурні стимули, передбачені іншими нормативно-правовими актами, зокрема:

• звільнення від оподаткування прибутку, ПДВ або ввізного мита – за умов, визначених Податковим та Митним кодексами України;
• компенсацію витрат на будівництво або підключення інфраструктури – за умов, передбачених Законом України «Про індустріальні парки» та постановами Кабінету Міністрів України;
• фінансову підтримку в рамках програм для індустріальних парків або проєктів зі значними інвестиціями – за умов, визначених Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями» та підзаконними актами;
• місцеві преференції (пільги щодо сплати податку на землю, нерухомість чи орендної плати) – за рішенням органів місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України.

У світовій та українській практиці механізми реалізації ППП можуть мати різні формати. В Україні їх застосування ґрунтується на положеннях чинного законодавства: Закону України «Про публічно-приватне партнерство», Закону «Про концесію», Закону «Про оренду державного та комунального майна», а також норм Цивільного та Господарського кодексів. Найпоширенішими є:

• концесія – інвестор будує або модернізує об’єкт, керує ним і отримує дохід напряму від користувачів (наприклад, порт, водоканал);
• оплата за готовність (об’єкта до експлуатації) – інвестор будує об’єкт, а держава щороку сплачує фіксовану суму за його готовність до використання (наприклад, лікарня). Надається гарантія мінімального доходу – це коли держава зобов’язується платити незалежно від того, скільки людей реально користується об’єктом;
• Будівництво – Володіння – Експлуатація – Передача – інвестор будує об’єкт за власні кошти, експлуатує його, а згодом передає державі (приклад: будівництво сміттєпереробного заводу або індустріального парку);
• Оренда – Модернізація – Експлуатація – Передача – інвестор отримує в оренду або управління наявний об’єкт, модернізує (якщо потрібно) і керує ним (приклад: управління міським водоканалом або тепломережею).

Ці моделі можуть бути адаптовані до конкретних потреб проєкту та закріплені в умовах договору ППП. Податкові, митні, земельні та інші стимули можуть застосовуватися до будь-якої з них – за рішенням уряду або місцевої влади.

Новий закон створює рамковий механізм, що поєднує інтереси інвестора та держави, дозволяє максимально використати наявні інструменти підтримки та закріпити їх у договорі на весь строк реалізації проєкту.

Детальну інформацію про державні та місцеві преференції для інвесторів – податкові, митні, фінансові та інфраструктурні, а також умови їх отримання згідно з чинним законодавством України, можна знайти на порталі Дніпропетровського інвестиційного агентства у розділі «Преференції для інвестора».