Справжня євроінтеграція: як український бізнес інвестує в ЄС

Відкрити власне виробництво у одній з країн ЄС – правильний крок для забезпечення доступу на європейський ринок

Українські бізнесмени і до війни активно інвестували у країни Європи, а з початком повномасштабного вторгнення і отримання статусу кандидату у члени ЄС продовжили це робити. За даними Польського економічного інституту (PIE) лише за 9 місяців 2022-го і лише у їх країні з’явилося 3600 нових компаній з українським капіталом та 10 200 ФОПів. І Польща – не виняток. Інші країни ЄС також відчули збільшення присутності українського капіталу.

Причин, з яких наші підприємці вирішують розвивати свій бізнес у країнах ЄС, кілька. Перш за все, це дозволяє уникнути військових ризиків, від яких не сховатися у будь-якому куточку нашої країни. А по друге, це дозволяє легше вийти на європейський ринок, що важливо для наших виробників в контексті майбутнього вступу України до ЄС.

Раніше вже з’ясовували, як український бізнес у часи війни став головним інвестором нашої економіки, вкладаючи мільярди у модернізацію своїх потужностей та підтримуючи вітчизняний ВВП. А також дослідили, які світові промислові гіганти ризикують вкладатися в Україну у розпал бойових дій та що може мотивувати їх інвестувати більш масштабно. У третій же статті цього «інвестиційного» циклу GMK Center розповідає, хто з українських підприємців вже завойовує ринки країн Європи та що наш бізнес може запропонувати ЄС.

Машинобудування

Тривалий час продукція підприємств цієї галузі економіки була орієнтована на ринки СНД, а українців запевняли, що Європа у ній не зацікавлена. Але цей міф може зруйнувати група «ТАС» Сергія Тігіпка, яка придбала 40% акцій австрійської компанії TransAnt, що виробляє модульні вантажні вагони. За підрахунками фахівців, куплені компанією Тігіпка акції можуть коштувати близько $20 млн.

TransAnt – це своєрідний вагонобудівний стартап, який не має власного виробництва. Він пропонує новий тип вантажних вагонів, які можна швидко трансформувати з одного типу в інший. Наприклад, з напіввагона для перевезення вугілля – у вагон-зерновоз чи платформу для перевезення контейнерів.

Модульні вагони ТransAnt будуть продаватись європейським залізничним операторам, а український «Дніпровагонмаш», який теж належить групі «ТАС» виготовлятиме компоненти для них.

Завдяки угоді з австрійською компанією «Дніпровагонмаш» вперше отримає доступ на європейський ринок, а також доступ до нових технологій.

Металургія

Відомий металургійний гігант Група Метінвест і до війни володіла виробництвами в Європі. Зокрема, у Болгарії знаходиться її завод Promet Steel потужністю 500 000 т металопрокату на рік, в Італії – Metinvest Trametal та Ferriera Valsider сумарною потужністю 1,2 млн т на рік. Окрім цього, вже не в ЄС, але у Великій Британії групі належить завод Spartan UK, який може випускати 200 000 т прокату на рік.

Для будівництва нового заводу Група розглядала Болгарію та Італію. Але як зазначив у нещодавньому інтерв’ю гендиректор компанії Юрій Риженков, зупинилися на Італії.

За його словами, новий завод в Італії дасть змогу завантажити потужності гірничо-збагачувальних комбінатів «Метінвест» у Кривому Розі, які наразі працюють на 35–40%. У інтерв’ю на сайті Метінвесту він розповів, що зараз Європа відчує певний дефіцит плоского прокату, а їх компанія готова створювати нові потужності, до того ж має технології, щоб виплавляти «зелену» сталь, з мінімальними викидами.

Видобування

Група компаній Vesco, що об’єднує глиновидобувний бізнес інвестиційної компанії UMG, на додаток до українських активів інвестує в кар’єри корисних копалин, необхідних для виробництва кераміки, в Іспанії, Польщі, Румунії, Сербії та Боснії.

Про це під час українсько-швейцарського бізнес-форуму у Швейцарії розповів гендиректор інвесткомпанії UMG Андрій Горохов.

Він уточнив, що крім кар’єрів у Vesco є виробничі потужності у двох ключових точках: у Порт-Равенні в Італії та Порт-Кастельйон в Іспанії, де команда змішує сировину та отримує кінцевий продукт.

Енергетика

Український енергетичний гігант ДТЕК вже вибудував грандіозні плани на європейський ринок відновлювальної енергетики. До 2030 року компанія планує побудувати у Європі до 5 ГВт потужності за €6–6,5 млрд. І ЄС зацікавлений у таких проєктах.

У травні 2022-го ЄС погодив план REPowerEU, який передбачає збільшення частки відновлюваної генерації з 21% до 42,5% до 2030 року. Очікується, що річні темпи будівництва зростуть утричі порівняно з попередніми роками. Загальна потужність зеленої генерації в ЄС до 2030-го перевищить 1000 ГВт. Якщо ДТЕК зможе реалізувати свій план, то займе 0,5% ринку відновлюваної енергетики Євросоюзу.

Значна частина коштів за REPowerEU може бути освоєна країнами Східної Європи. За оцінкою S&P Global, найбільший потенціал розвитку відновлюваної енергетики в цьому регіоні мають Болгарія, Хорватія, Угорщина, Польща та Румунія. На ці країни наразі й робить ставку ДТЕК.

У першому кварталі 2024-го компанія планує добудувати у Румунії вітрову електростанцію на 60 МВт та сонячну потужністю 50 МВт. Наступного року ДТЕК збирається розпочати будівництво вітроелектростанції у Хорватії. У планах проєкти у Польщі та Італії.

Хімпром

У цій галузі заявила про себе корпорація «Біосфера» – великий виробник товарів для дому. Раніше компанія крім українських потужностей мала завод в Естонії, а у листопаді 2022-го придбала австрійську торговельну марку Alufix, а також її завод та 4 торговельних представництва у країнах ЄС.

Alufix заснована в Австрії в 1964 році. Її спеціалізація – виробництво фольги та сміттєвих пакетів для домогосподарств та HoReCa. Крім цього, компанія випускає супутні товари для кухні. Зокрема алюмінієві контейнери та аксесуари для гриля. Завод, який купує «Біосфера», розміщений у Румунії, у місті Фегераш. На цьому виробництві розташовані лінії з випуску фольги та харчової плівки.

Це придбання ­­– шанс для «Біосфери» вийти на міжнародний ринок як повноцінному гравцеві, а не виробнику власних торговельних марок для супермаркетів. Суму угоди не розголошують.

Фармацевтика

Цю сферу виділимо окремо, адже завойовувати європейський ринок планує й один з найбільших виробників ліків в Україні – «Фармак». Підприємство інвестує понад €20 млн у новий завод власних лікарських засобів в передмісті Барселони (Іспанія).

Завод з повним ланцюжком поставок і замкнутим циклом виробництва та контролем якості планують відкрити на початку 2024 року. Тут будуть випускати стерильні лікарські засоби у вигляді розчинів, суспензій у флаконах та шприцах.  Крім самого виробництва, компанія планує відкрити в Іспанії мультифункціональний лабораторний комплекс з R&D-центром.

Окрім цього, на початку літа стало відомо, що «Фармак» придбав у Чехії та Словаччині маркетингові фармацевтичні компанії разом з відповідними правами інтелектуальної власності та торговими марками.

Паперова промисловість

Відкривати бізнес у ЄС можуть собі дозволити не лише промислові гіганти. Український стартап Releaf Paper, що виробляє папір та тару із опалого листя, до війни узагалі не мав власних потужностей – працювали на аутсорсі. Однак, серед його клієнтів вже були такі відомі бренди як L`Oreal, Samsung та Louis Vuitton. Тепер же засновники Releaf Paper планують відкрити власну фабрику у Франції, за 50 км від Парижу.

Продуктом цієї фабрики буде целюлоза, яка є сировиною для паперу та литої тари. Вартість проєкту складає €3,5 млн, а головний інвестор – Європейська комісія.

Очікують, що до кінця 2024 на виробництві уже стоятиме обладнання, і вироблятимуться пробні партії. Повністю проєкт планують завершити на початку 2025 року.

Потужність цього виробництва — ~10 000 тонн целюлози на рік, для цього потрібно 25 000 тонн листя, яке буде надходити із навколишніх міст та містечок. На виробництві працюватиме 25 людей. Підприємство, звісно, невелике, але іміджево важливе для нашої країни. Так ми демонструємо ЄС, що можемо бути не лише джерелом сировини та ринком збуту, а й постачальником ідей та технологій для побудови циркулярної економіки

***

Як бачимо, інвестиції охоплюють досить різні галузі економіки. Український бізнес активно вкладає кошти як у сусідні країни, так і у віддалені країни західної Європи. На жаль, не проста економічна ситуація та додаткові витрати, пов’язані з воєнними ризиками, поки дещо ускладнюють інтеграцію ринків. Як наслідок, відкривати масштабне виробництво та представництва у країнах Європи власним коштом можуть собі дозволити переважно крупні гравці ринку. Водночас ми вже бачимо приклади того, як європейські донори самі допомагають українському бізнесу розвиватися в межах своєї юрисдикції.

Зростання взаємної торгівлі без торговельних бар’єрів, взаємні інвестиції в різні галузі та сфери промисловості, кооперація в розвитку транспортої інфраструктури – все це пришвидшує фактичну економічну інтеграцію України в ЄС.

Джерело: https://gmk.center/ua/