Дніпропетровське інвестиційне агентство DIA пропонує ознайомитись з рівнем взаємодії України та Дніпропетровської області із іншими країнами в умовах неспровокованої військової агресії рф проти нашої держави. В цій публікації пропонуємо інформаційний матеріал щодо підтримки, яку надає Туреччина та рівнем зовнішньої торгівлі, які сформовані на основі даних DIABASE.
Упродовж 2025-2026 років Туреччина зберігала особливе місце серед партнерів України. Її підтримка поєднувала політичну та дипломатичну взаємодію, військово-технічне співробітництво, гуманітарну допомогу, сприяння поверненню військовополонених і цивільних, економічне партнерство та дедалі активнішу участь турецького бізнесу у відновленні України. Водночас Анкара продовжувала підтримувати контакти і з росією, використовуючи цей канал для посередництва та переговорів. Незмінною офіційною позицією Туреччини залишалася підтримка суверенітету й територіальної цілісності України.
Політичний діалог протягом останнього року був інтенсивним. Президенти Володимир Зеленський і Реджеп Таїп Ердоган неодноразово зустрічалися та проводили телефонні переговори. У серпні 2025 року Реджеп Ердоган знову підтвердив підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, а Туреччина заявила про готовність і надалі бути майданчиком для переговорів. У листопаді того року Володимир Зеленський відвідав Туреччину, де сторони обговорювали мирний процес, гарантії безпеки, ситуацію в Чорному морі, повернення полонених та подальший розвиток двосторонніх відносин.
Ця посередницька функція стала одним із найпомітніших внесків Туреччини протягом 2025 року. Стамбул залишався майданчиком прямих контактів української та російської сторін. Практичним результатом переговорного процесу стали домовленості щодо масштабних обмінів військовополоненими. У листопаді 2025 року Президент України зазначав, що завдяки домовленостям, досягнутим за сприяння Туреччини, вже повернулися або мали повернутися близько 2,5 тис. українських військовополонених. Турецька сторона також сприяла роботі щодо повернення цивільних, політичних в’язнів, зокрема кримських татар, та викрадених українських дітей.
У 2026 році дипломатична роль Анкари збереглася. 4 квітня президенти України й Туреччини зустрілися у Стамбулі, а в липні міністр закордонних справ Хакан Фідан відвідав Україну. Турецька сторона підтвердила готовність знову приймати переговори та брати участь у формуванні майбутніх гарантій безпеки для України. Особливу роль Туреччина готова відігравати у морському компоненті гарантій безпеки та забезпеченні стабільності в Чорному морі. У липні 2026 року Хакан Фідан заявив, що Анкара погодилася очолити морську складову відповідного механізму, а планування вже здійснюється військово-морськими силами держав-партнерів.
Окреме місце займає безпека цивільного судноплавства. Для України Чорне море є критично важливим експортним коридором, тому позиція Туреччини як держави, що контролює протоки Босфор і Дарданелли відповідно до Конвенції Монтре, має стратегічне значення. Анкара продовжувала дипломатичну роботу щодо безпеки навігації та недопущення подальшого поширення війни на Чорне море. Паралельно Туреччина разом із Болгарією та Румунією продовжує протимінну діяльність у Чорному морі.
Військова підтримка Туреччини має свою специфіку. Анкара не оприлюднює загальну вартість військової допомоги Україні та детальний перелік поставок. Водночас турецьке Міністерство закордонних справ у липні 2026 року прямо підтвердило, що країна продовжує надавати Україні політичну та військову підтримку. Туреччина також оголосила про подальшу участь у механізмі НАТО PURL, через який союзники фінансують закупівлю пріоритетного озброєння та військового обладнання для України.
Значно важливішою за класичну модель передачі окремих пакетів допомоги стала українсько-турецька оборонно-промислова кооперація. Вона розвивається як довгострокове партнерство між державними та приватними компаніями двох країн. У вересні 2025 року Міністр оборони України під час переговорів із послом Туреччини окремо відзначив будівництво для Військово-Морських Сил України двох корветів класу Ada та співпрацю у сфері безпілотних систем. На той момент тривала підготовка екіпажу першого корабля.
Гуманітарна допомога Туреччини продовжувалася як через державні установи, так і через Турецьке агентство зі співробітництва та координації TİKA, міжнародні механізми та громадські організації. Туреччина залишається учасником Механізму цивільного захисту ЄС, через який Україні передаються медичні матеріали, обладнання для тимчасового розміщення населення, транспорт, енергетичне обладнання та інша допомога.
Важливою особливістю турецько-українських відносин є те, що турецький бізнес продовжував працювати в Україні навіть під час війни. В Україні функціонують понад 1 тис. компаній із турецьким капіталом, а турецькі будівельні компанії мають багаторічний досвід реалізації великих інфраструктурних проєктів. Саме тому відбудова стала одним із центральних напрямів двостороннього економічного діалогу.
У лютому 2025 року під час українсько-турецького бізнес-форуму в Анкарі сторони домовлялися про активніше залучення турецьких компаній до відновлення інфраструктури та розширення їхнього доступу до фінансових інструментів реконструкції. Україна і Туреччина також поставили стратегічну мету збільшити взаємну торгівлю до $10 млрд. Окремо українська сторона відзначила рішення Туреччини забезпечувати українським суднам максимально можливий доступ до турецьких портів, що має важливе значення для експортної логістики.
Економічні відносини протягом останнього року також отримали новий імпульс. Туреччина залишається одним із найбільших торговельних партнерів України. За підсумками 2025 року двосторонній товарообіг сягнув $7,9 млрд, Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту та третє за загальним обсягом зовнішньої торгівлі України. Український експорт до Туреччини становив близько $2,7 млрд.
Ключовою подією стало завершення процесу ратифікації Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. 14 липня 2026 року Верховна Рада ратифікувала документ. Угода передбачає повну лібералізацію доступу до турецького ринку для 84% українських товарів, а для частини чутливих позицій передбачені тарифні квоти та перехідні механізми. Вона має розширити можливості українського експорту, залучення інвестицій та виробничої кооперації між підприємствами двох держав.
Туреччина є одним з головних зовнішньоторговельних партнерів регіону, та займає 4 місце серед експортерів, та 2 місце серед імпортерів країн світу. За результатами 9 місяців 2025 року обсяг експорту товарів з Дніпропетровської області складав $194,8 млн та зменшився у порівнянні з відповідним періодом 2024 року на 38,6%. Турецькі підприємства найбільш купують чорні метали та вироби з них, жири та рослинні олії, руди, шлак, електричні машини тощо.
Понад 100 підприємств Дніпропетровської області експортували свою продукцію на турецький ринок, це підприємства металургійного комплексу, харчові, машинобудівні та переробні компанії.
Імпорт товарів з Туреччини в Дніпропетровську область збільшився на 2,6% у порівнянні з 9 місяцями 2024 року та складав $418,7 млн.
Понад 600 підприємств імпортерів регіону купували чорні метали та вироби з них, нафту та продукти її перегонки, продукти неорганічної хімії, їстівні плоди та горіхи тощо.
Імпортні операції переважно здійснювали підприємства металургійної, харчової, переробної промисловості та торговельні компанії.
Джерело: інформацію для підготовки статті взято з відкритих онлайн джерел
